ответ:Історичне минуле – це життя людей, воно складається протягом багатьох століть.
З історії країни ми дізнаємося про великих особистостей, таких як Богдан Хмельницький, Петро Сагайдачний, козаки які билися до останнього але не здалися. Ми прагнемо бути схожими на них, пам'ятаємо їх величезний внесок в розвиток нашої держави.
Треба знати головні історичні події, щоб знати, як жили наші предки, щоб не допустити колишніх помилок, не допустити глобальних катастроф.
Я вважаю, що історія повинна бути одним з головних предметів для вивчення в школі, поряд з українською мовою і математикою. Важливо, щоб сучасне покоління не забувало історії своєї країни.
Объяснение:
Людина і природа - одна з найважливіших тем у нашому житті, тому що людина є частиною природи, адже ніхто не може жити без води, землі, повітря і їжі. Але чомусь багато людей не цінують те, що дає їм природа. У давнину люди бережніше ставилися до того, що їх оточувало. Наприклад, щоб зрубати дерево, людина кланялася йому до землі. А в даний час людина з природою ніяк не хоче з'єднатися, вона ставиться до неї споживчо, знищуючи природні ресурси. Наприклад, нещадно вирубуються ліси, засмічуються водоймища, забруднюється атмосфера від підприємств і машин, нещадно знищуються браконьєрами, та й просто мисливцями та рибалками тварини та риби. Від цього стає дуже гірко. Напевно, багато людей стали злими та жадібними і не розуміють, що творять. Але природа може й помститися.
Людині необхідно навчитися жити в гармонії з природою, адже природа теж потребує до та підтримки людей, дбайливого до неї ставлення. До їй може будь-хто з нас, було б бажання.
В даний час я можу лише небагато зробити для природи: підгодовувати птахів і тварин, не ображати їх, не смітити, садити дерева та квіти, економити воду, папір, тепло, газ, електрику. Цим самим можна зберегти хоч частинку природних багатств. Це мій маленький внесок у захист природи. Я допомагаю природі хоча б тим, що не завдаю їй шкоди. Наприклад, я не нарву цілий оберемок бузку, щоб через десять хвилин його викинути, а акуратно нахилю гілочку і вдихну аромат. Потрібно любити природу за її досконалість, красу, за її гармонію, адже якщо ти любиш і цінуєш, ти ніколи не завдаси шкоди.
«Вже не молода, але й не стара, висока, рівна, з довгастим лицем, з сірими очима, з тонкими губами та блідим лицем».
Із усіх героїв повісті найбільше мені сподобалась Маруся Кайдашиха, яка, на мою думку, змальована найдовершеніше. Вона якась реальна, жива, зрозуміла навіть у своїх негативних проявах. Це була "... вже немолода, але й не стара жінка, висока, рівна, із довгастим лицем".
Стосунки Кайдашихи з людьми, що жили поруч, складалися по-різному. Кайдаш і сини вже якось за час довгого спільного життя звиклись із тим, що вона у всьому верховодила, а от невісткам довелось і "випити й закусити".
Маруся — розумна людина і в кожній ситуації інтуїтивно відчуває, як треба поводитися. Наприклад, Довбишам, що багатші за Кайдашів, вона хоче продемонструвати свою вихованість. А от з бідними Балатами Кайдашиха не церемониться: "вона просто полізла за стіл і сіла на покуті, запишавшись та втираючи губи хусткою".