Івоніка."...очі Івоніки були дзеркалом самої доброти серця й чесноти..." "Його сильні, залізні руки, чорні та тверді, заворушилися незамітно…" "Гарна була земляІвоніка любив її. Він знав її в кожній порі року і в різних її настроях, мов себе самого. Вона пригадувала чоловіка і жадала жертви.Як була люта, боявся її більше, як почорнілого неба, що віщує тучу."Марічка. "...погляд у Марійки м'який, звичайно глибокий і зажурений, в усміху несказанно лагідний і гарний..." "Одначе її тонке, ніжне обличчя з ясними лагідними очима усмиряло враження її занедбаного вигляду.""Була се слабосильна, ще доволі молода жінка з ніжними рисами обличчя, на якім за першим поглядом було пізнати, що тяжка, ненастанна праця й жура, що гнітила її, надали її п'ятно старості."
Настільки схожих героїв, як Іван-Ява та Павлуша, годі й шукати. Вони - не просто найкращі друзі, вони - немов, брати-близнюки. Обоє завжди прагнуть пригод, винахідливі і непосидючі. Жваві, активні та вигадливі. Можливо, єдине, що відрізняє хлопців - це серйозність Павлуші, адже він мріє стати пілотом, коли виросте. А для цього треба бути відповідальним та уважним. Таким Павлуша і є. Проте, він все одно погоджується на всі ідеї-витівки свого непосидючого друга Яви. Отже, Павлуша та Ява - це гіперактивні хлопці, для яких самої лише Васюківки, мабуть, замало.
