Якби хтось прихованою камерою зняв фільм про один день нашого класу.А потім цей фільм розмістив би в Інтернеті, цікаво, змогли б користувачі Інтернету визначити, чи сучасні наші дівчата та хлопці, чи вони з XX століття? Ось я й подумав: що означає «бути сучасним»? За якими такими прикметами можна визначити, представниками якого часу є мої однокласники і я?
По-перше, почнемо із зовнішнього вигляду хлопців. У Руслана Бесєдіна, який сидить поряд зі мною за партою, довге волосся. Але такі зачіски мої однолітки носили й раніше, цим нікого не здивуєш. Що ж до одягу - нічого особливого не має: джинси, светрик, кросівки.
По-друге, звернемо увагу на деталі. Головне - майже у кожного - мобільний телефон. Кого зараз здивуєш позивними мобільного на уроці? Учителі, звісно, забороняють користуватися телефоном під час уроку, і учні відключають телефони, та все ж коли-не-коли хтось і порушить заборону.
По-третє, на перерві хтось слухає плейєр, хтось списує завдання на урок, яке має бути - не встиг вдома або не зміг зробити; хтось іде до їдальні. Тут, мабуть тільки плейєр є ознакою нашого часу. Я, звісно, міг би сказати ще про комп’ютер. Наша школа підключена до Інтернету і може пишатися двома комп’ютерними класами. Але я вважаю, що це тільки зовнішні деталі, які вказують на час знятих подій.
Що ж означає «бути сучасним»? Я вважаю, річ не в мобільному телефоні, і не в комп’ютері, а в тому, що, маючи все це, ми не втратили здатності співпереживати іншим людям, плакати над оповіданням І. С. Тургенєва «Муму», бути чесними, вміти дружити, не зраджувати товаришів, домагатися поставленої мети своєю сумлінною працею.
Такі якості були притаманні людям, які жили і в XX, і в XIX столітті. А хіба створені старшим поколінням шедеври архітектури, музики, живопису, літератури не сучасні? Сучасний талант. І завжди будуть сучасними доброта і порядність.
Отже, дивлячись на екран комп’ютера, треба доходити висновків про героїв і сюжету не за зовнішніми ознаками і навіть словами, а за їхніми вчинками.
Бережи здоров`я з молоду
Всі батьки та рідні піклуються про здоров’я своїх дітей. Скільки разів доводиться чути: «Обов’язково поснідай», «Поїж, а потім підеш гуляти!», «Мий руки перед їжею!» Це тільки окремі приклади того, чого від дітей вимагають дорослі.
Навіщо все це робити? Поки діти маленькі, їх організм росте і розвивається, він потребує багато енергії. Якщо змалечку не слідити за харчуванням, то в дорослому віці це може обернутися бідою. Безліч захворювань кишково-шлунково тракту, зниження зору, погані зуби і нігті, це неповний перелік того, що чекає людину у дорослому віці, якщо вона не приділяє достатньої уваги правильному та своєчасному харчуванні у дитинстві.
Практично всі дитячі травми, хвороби, інфекції проявляються з впливом часу у дорослому віці. Коли людина виростає, вона починає страждати на різні захворювання і винить себе за те, що не прислухалася до порад дорослих.
От і виришив Дмитрик сам іти до Львова і шукати козацького ватажка І. Сірка . Ішов по всьму світу , і все таки знайшов .Він жив в лісі біля дуба . Іван Сірко звернувся до Дмитрика " Що шукаєш хлопче ? "Дмитрик сказав - " Шукаю ватажка Івана Сірка ! Сірко сказав " Це я , великий отаман Сірко ! Дмитрик запитав - " Я з другом посперечався . Я кажу . що за отамана Сірка були в козаків підводні човни . А він не вірить ... Сірко усміхнувся " Молодець що запитав . Так , були . Я пам *ятаю , як ми непомітно підкрадалися до ворога . Сірко розказав все про молодість , свої битви .
Мама лагідно торкнулася плеча Дмитрика і каже " Вставай сонько в школу час ! "Дмитрик викрикує " Мамо , мамо я такий сон бачив ! " . Дмитрик все розповів про козаків , про зустріч зі Сірком . Мама відповіла " Такі сни сняться лише розумним і обдарованим діткам . Дмитрик радісний пішов у школу...
1 сeкундa тому