Якщо чиїмось іменем називають велике місто, то людина має якісь видатні заслуги й не лише перед цим містом, а й перед країною загалом. Бо інакше вистачає дати назву вулиці або якійсь профільній установі. Чим настільки видатний Марко Кропивницький, що його іменем назвали один з обласних центрів?
– Я живу в цьому місті, прихильник цієї назви і, як кажуть опоненти, «сприяв злочинному перейменуванню», хоча насправді все було за законом. Тому, щоб мене не звинуватили в піарі Марка Кропивницького, хай скаже інший історик – Дмитро Яворницький, який сказав наступне:
«Велику справу зробив Марко Кропивницький. Ми з усією своєю історією та археологією навряд чи досягли б такої популяризації української культури як Марко Лукич Кропивницький зі своїм театром»
Думи мої думи Аналіз вірша Тема: Звернення Т. Шевченка до своїх дум із сподіванням і вірою у вільне життя співвітчизників.
Ідея: Тільки впевненість у щасливе життя, наполегливість до змінити соціальний устрій; засудження слабкості, поневірянь, байдужості, що роблять людину рабом.
Основна думка: Думка про нещасливу долю свого народу не залишає поета протягом усього часу перебування на солдатчині.
Жанр: Громадянська лірика. Художні особливості твору.
• Звертання: «думи мої», «мої голуб'ята», «мої любі». • Епітети: «думи мої єдині», «лиха година», «тихими речами». • Порівняння: «привітаю, як діток». Поезія Тараса Григоровича «Думи мої, думи мої...» і була написана у 1847 році під час його перебування в Орській кріпості. У цій поезії автор вболіває за важку долю, злиденне життя кріпаків, їхнє безправне становище, пригніченість України.
Двісті років тому народилася велика людина, життєвий шлях якої був дуже важкий та складний. ніхто не вірив в його талант, усі з хлопця знущалися, сміялися. я думаю, що він сам не сподівався, що його будуть шанувати не тільки в україні, а й в усьому світі. якщо попередники шевченка належали переважно до дворянського кола, то автор «кобзаря» вийшов із глибин народу – був сином бідного селянина-кріпака. знання життя народу, нерозривний зв'язок із ним, відчуття його потайних дум і прагнень були тим грунтом, на якому сформувався демократичний світогляд шевченка. для того, щоб стати великою та шанованою в усім світі людиною, шевченко пройшов довгий шлях. на цьому шляху його зустріли і голод, і кріпацтво, і втрата найдорожчих людей – батьків. але хлопець мужньо витримував усе: горе й лихо. у нього сформувався дуже сильний характер, наче скеля, він відкривав у собі нові таланти. друзі шевченка про визволення його з кріпацтва: викупили у поміщика за 2500 карбованців. так молодий художник став зовсім вільною людиною та зміг спокійно вчитися,розвивати свої таланти. шевченко знайомиться з і.сошенком, к. брюлловим, в.григоровичем,в.жуковським, є.гребінкою та іншими. багато поетів твори, присвячені шевченкові. в. самійленко написав вірш «українська мова», в якому показав його роль у створенні української літературної мови: так в пилу на шляху наша мова була, і мислива рука її з пилу взяла. полюбила її , обробила її, положила на ню усі сили свої. твори тараса шевченка знають та перечитують усі, вони доступні та зрозумілі. на його честь влаштовують багато свят. у цьому році в нашій школі ми також будемо відзначати 200-річчя від дня його народження і для мене велика честь брати участь у цьому святі. тарас шевченко для нас, як батько, і якщо нам потрібна порада – ми звертаємося до його творів, бо у них можна знайти відповіді на усі питання.
Якщо чиїмось іменем називають велике місто, то людина має якісь видатні заслуги й не лише перед цим містом, а й перед країною загалом. Бо інакше вистачає дати назву вулиці або якійсь профільній установі. Чим настільки видатний Марко Кропивницький, що його іменем назвали один з обласних центрів?
– Я живу в цьому місті, прихильник цієї назви і, як кажуть опоненти, «сприяв злочинному перейменуванню», хоча насправді все було за законом. Тому, щоб мене не звинуватили в піарі Марка Кропивницького, хай скаже інший історик – Дмитро Яворницький, який сказав наступне:
«Велику справу зробив Марко Кропивницький. Ми з усією своєю історією та археологією навряд чи досягли б такої популяризації української культури як Марко Лукич Кропивницький зі своїм театром»