1. Г);
2. Б);
3. А);
4. Б);
5. А);
6. А);
7. Б);
8. А);
9. Г);
10. В).
1. Вони поводились з добрими німцями погано: розгромлювали Фрідріхову грядку з квітами, кидались грудками, ображали, не поважали - це не одноразово згадується в тексті. Це зовсім не правильна поведінка, бо німці нічого поганого їм не зробили. Так, вони, може, й здавалися бридкими, негарними, страшними. Але вони любили дітей, співали їм пісеньки, і просто займались будівництвом, що в них дуже добре виходило. Тому, звісно, поведінка дітей не була правильною.
2. Я розумію вислів «Шкварити байдужість на вогні!» із поезії В. Симоненка «Гей, нові Колумби й Магеллани» так: не потрібно бути байдужим, і потрібно усіляко нищити будь-яку байдужість на світі.
Важко описати що таке щастя взагалі. Це, напевне, той стан душі коли світ навколо в найяскравіших кольрах і посмішка не зникає з обличча. Як приємно робити щасливим інших, дарувати своє добро, допомагати і просто усвідомлювати, що в наших власних силах зробити своє життя і життя інших хоч трішки кращим.
У оповіданні Олекси Стороженка “Скарб” щастя само прийшло до лежня Павлуся, який нічого не робив, а тільки спав. Але то умовне щастя, за ним стояла важка праця інших людей ради задоволення Павлуся. А от в оповіданні “Цвіт щастя” Б.Лепкого маленький хлопчик сам вирішив шукати загадкову квітку щастя, хоч вона, за розповідями матусі, далеко. Він глибоко вірить у чарівну силу квітки щастя, прагне її знайти, не боїться жодних перешкод; він мрійник. Герой пізнає життя, не залишає надії знайти квітку щастя. Вже сам пошук робить його щасливим.
Отже, не мою думку, щастя - це найцініший скраб, і звичайно ж воно не приходить саме, а дістається часто важкою працею.