"Місце для дракона" - чарівна казка Ю. Винничука, що розповідає про події, які відбулись у Галичині в часи середньовіччя. У творі описується дракона, що був єдиним у своєму роді, харчувався травичкою і не знав бід. Проте підступному князеві закортілося віддати заміж свою доньку Настуню. Тоді князь вигадав, що доньку віддасть лише тому, хто переможе дракона, який насправді ще жодного разу нікого не кривдив.
І далі сталося нещастя - дракона вбили. А що ж дало це вбивство? Нічого. Це не принесло злагоди та миру, а завдало лише страждань. Особливу пану Лавріну, який до останнього свого дня не міг подолати муки власної совісті та друзям щиросердного дракона. Це багатопроблемний твір, але головною проблемою його є вічна боротьба між добром та злом. Що ж перемогло? На мою думку, хоч фінал твору і сумний, все ж таки перемогло добро. Адже доки житимуть люди із сумлінням і передаватимуть свої знання іншим, наш світ ще матиме часточку добра. Лаврін не вбив дракона, він відчув смуток та жаль в його очах, прагнення жити, а отже, проявив милосердя. Новий правитель князівства не знаходить собі місця, його тривожать муки совісті. "Місце для дракона" - казка, яка містить чимало фантастичного. А головна мета казки - зображення перемоги добра над злом. Я вважаю, що не зважаючи на всілякі негаразди, якими повен сучасний світ, добро переможе. Адже допоки житимуть на цій землі щирі та милосердні люди, ми матимемо надію на злагоду.
Відповідь:
Що таке щастя, кожен розуміє по-своєму, адже кожен з нас — індивідуальність, що має власні інтереси та уподобання. Для когось щастя—це мати автомобіль найновішої моделі, добре облаштовану квартиру з меблями, від яких тріщать стіни, та гаманець, наповнений зеленими папірцями —доларами. Можливо, це і є якась сота частина щастя. А може, й ні.
Однак, на мою думку, щастя полягає не у матеріальних цінностях, а у духовних, оскільки матеріальні цінності з собою у могилу не забереш.
На мою думку, щастям можна вважати задоволення від життя, а також наявність важливих для людини цінностей.
Для молодих людей щастя спочатку більше має майновий характер. Їм важливо мати будинок, машину, статусні речі. Тоді людина думає, що вона щаслива, але з роками стає ясно, що це все не так вже й важливо. Щастя в дітях, їхньому здоров’ї, ставленні до батьків.
Кожна людина може робити свій день щасливим, попри всі труднощі на даному етапі життя. Щастя прокидатися і бачити цей світ очима, відчувати його. Щастя зустрічати світанок і захід. Людина воістину стає щасливою, коли вона знаходить гармонію в душі й тілі. І мова тут не йде про ідеальні пропорції. Щастя — у нас в голові й серці. Часто можна гати, як нещасні люди, які, на вигляд, мають «все» і як щасливі ті, у яких так мало всього є. Але у них є гармонія.
Скільки людей на нашій планеті, стільки й думок. І щастя у кожного своє. Для маленьких дітей щастя — це мама й тато поруч, які їх люблять, майже не лають, заохочують поцілунками, смачними солодощами та іграшками.
Для підлітка щастя — це повага серед однолітків у школі, наявність якихось матеріальних благ, які, на його думку, йому просто необхідні. Це може бути модний смартфон, пара нових джинсів або кросівок тощо.
Але для літніх людей — це зовсім не щастя. Погодитеся? Для них, які пройшли довге й часом важке життя, щастя в іншому. І воно не вимірюється в матеріальному плані. Для людей похилого віку щастя — це діти, онуки. Якщо є ще й правнуки, то це величезне щастя. Для дідусів і бабусь неважливо те, що можна купити. Важливим для них є те, що як раз не продається. Це здоров’я близьких, їхнє щастя, любов. Для них важлива друга половина, яка йшла пліч-о-пліч через роки радості й смутку.
Отже, щастя — дуже ємне поняття. Найчастіше воно залежить від віку та потреб людини
Пояснення:
Главная мысль заключается в том,что бы научить людей понимать, что человек не имеет значения какой он нации немец или русский, он ЧЕЛОВЕК и у него есть свои чувства, свои эмоции. И этот солдат Фридрих совсем не виноват в том, что пришло на ум его руководителю, по его приказу он взял оружее и пришел на эту землю как захватчик...