Вороги, як прокляття. не можливо позбутись за один день зразу всього, а особливо коли людина, вміє добре брехати та втератись у довіру.
на жаль, у світі багато злих людей, які шукають тільки вигоду для себе. здається ніякі голлівудські актори не порівняються з ними у театральних здібностях. нещодавно у моєму житті трапилось знайомство з прекрасною, на мій погляд, людиною. він завжди проявляв ініціативу, пропонував розваги, за на прогулянки. я йому довірила всі свої секрети, відкрила свою душу наскрізь, чого не замітила з його сторони. через деякий час ми почали віддалятись один від одного. тепер він не писав першим. наші розмови були з декількох реплік, а інколи навіть і закінчувались на агресії друга. мені стало прикро від цього, але ще більше мене ранило розкриття усіх моїх особистих секретів та хейт до мене.
будьте обережні та довіряйте тільки тим людям, з яким пройшли майже все
«Таємне Товариство боягузів, або засіб від переляку № 9» — пригодницька повість сучасної української письменниці Лесі Ворониної. У ній, як і в наших улюблених казках, добро перемагає зло. Але цікаво те, що герої-переможці в ній не відважні богатирі й мужні воїни, а, як не дивно, боягузи. Тема — Людина, яка здолала свій страх, може перемогти наймогутніших ворогів. Навіть Синьоморд — хоча спочатку нашому героєві треба змінитися самому: пройти небезпечні випробування, навчитися миттєво приймати рішення, від яких залежить доля людства. Ідея — не потрібно боятися складних ситуацій, рідні люди не залишать ніколи тебе у біді, потрібно знати своє коріння і й любити своїх рідних. Головна думка — заклик поважати своїх батьків, бабусів і дідусів
Творча практика Олександра Олеся та Миколи Вороного має чимало спільних рис. Поетів об’єднує тематичне коло. Обидва з них торкались питань вірності батьківщині, її єдності, революції 1917 років, які знайшли відображення у збірках М. Вороного «За Україну» та О. Олеся «Чужина». Митці прагнули оновити віршову техніку, шукали нові жанрові форми. Письменники використовують у своїх поезіях наказові форми, що також їх споріднює. Наприклад, вірш «Епіталама» М. Вороного промовляє: «Поспішайте від життя взяти все і все віддати!». О. Олесь у свою чергу лірично закликає: «Цілуй, цілуй, цілуй її, - Знов молодість не буде!». Обидва автори наголошують на тому, що необхідно отримувати насолоду від життя, тим самим розвиваючи гедоністичну («насолодницьку») тематику у своїй поезії. Отже, в ліриці О. Олеся і М. Вороного чимало спільного. Зокрема спільні теми, мистецькебачення, світогляд. Однією з головних моделей у творах цих письменників можна вважати імператив (наказовість).
на жаль, у світі багато злих людей, які шукають тільки вигоду для себе. здається ніякі голлівудські актори не порівняються з ними у театральних здібностях. нещодавно у моєму житті трапилось знайомство з прекрасною, на мій погляд, людиною. він завжди проявляв ініціативу, пропонував розваги, за на прогулянки. я йому довірила всі свої секрети, відкрила свою душу наскрізь, чого не замітила з його сторони. через деякий час ми почали віддалятись один від одного. тепер він не писав першим. наші розмови були з декількох реплік, а інколи навіть і закінчувались на агресії друга. мені стало прикро від цього, але ще більше мене ранило розкриття усіх моїх особистих секретів та хейт до мене.
будьте обережні та довіряйте тільки тим людям, з яким пройшли майже все