Зробити ідейно-художній аналіз вірша «Народна пісня» Ярослава Дорошенка. Ти моїм чуттям — ласкава мати,
Мріям — крила, прагненням — снага.
Завше вмієш сонцем обійняти,
Хоч би в очі — сніг чи пилюга.
Як на серці запечеться туга
І приземлить зроєні думки,
Як мені забракне поряд друга, —
Де ти? — я питаю в час такий.
І як радість спроменіє скупо,
Скресне цвітом рідна сторона,
І змайне під неба млистий купол
Світла жайворонкова струна, —
І тоді тебе я на розмову
Кличу крізь простори і літа...
Ніжна сило, хоре вечорова, —
Мого серця слізонько свята.
Творчість відомого українського письменника Б. Харчука вчить кожного з нас виховувати в собі бережливе ставлення до оточуючої природи, до її краси. Його твори здатні з самого дитинства прищепити читачам риси доброти, чуйності і відповідальності за оточуючий нас світ. Частіш усього ми бачимо непорозуміння людей до тих, хто знаходить підтримку і порозуміння саме у природі. На основі прочитаних мною творів я маю змогу зробити висновок, що людина і природа міцно і назавжди взаємопов’язані друг з другом. І тому ми повинні сприймати оточуючу нас природу не тільки очима, а й серцем і душею.
Ми повинні наслідувати справі героя творів Б. Харчука та робити все, що є в наших силах для збереження природи, для її розуміння і для найбільшого з нею зближення. Ніколи не слід знищувати рослинний світ, ніколи не слід ображати тварин, бо все те, що нас оточує у житті – теж живе. Прикладом для нас може служити Планетник – герой однойменного оповідання Б. Харчука, про якого він написав: «Він ніколи не зривав листя, не ламав гілля, старався не толочити постолами трави – усе живе, усе для чогось призначене. Навіщо ж його мучити й нівечити?». Про це ж саме говорить багато повір’їв та народних легенд українського народу, які досить часто зустрічаються у творах письменника.
Для більшості творів Б. Харчука притаманна думка про збереження природи і її краси, і саме цю думку ми ніколи не повинні забувати, зробивши прикладом для себе і своїх вчинків героїв творчості письменника. Для того, щоб стати гідним членом нашого суспільства, «щоб жити і вдосконалюватися — піднятися до краси і сили природи, до волі і єдності».