Відповідь:
Розділи досить великі, тому у мене вийшов такий варіант
Розділ перший. Весняна казка. Знайомство з сімʼєю Михайлика та іншими жителями села.
Розділ другий. Захоплення Михайлика читанням. Як хлопець міняв насіння на книгу.
Розділ третій. Обмінна. Дружба в Любою.
Розділ четвертий. Життєрадісна Марʼяна. Попович дає почитати хлопцю «Космографію»
Розділ пʼятий. По гриби. Дядько Себастіян – заступник і наставник
Розділ шостий. Порфирій. Життя селян в буремні повоєнні роки. Характеристика для Юхрима Бабенка.
Розділ сьомий. Дідусь обіцяє віддати Михайлика в школу. Останні дні життя дідуся і бабусі.
Розділ восьмий. Довгоочікуване повернення батька. До школи.
Розділ девʼятий. Сільський театр. Марʼяна-наречена. Дорога до школи.
Пояснення:
Відповідь:
Літературний напрям (течія). Твір «Гусі-лебеді летять…» поєднує у собі такі літературні напрями, як модернізм та соцреалізм (симбіоз соцреалізму з модернізмом).
Жанр твору. Як вже зазначалося вище, «Гусі-лебеді летять…» — це автобіографічна повість.
Літературний рід. Виходячи з того, що цей твір є повістю, він належить до літературного роду, назва якого епос (епіка).
Темою повісті «Гусі-лебеді летять…» є дитинство автора, його спогади про дитячі роки. Також письменник показує життя українського села у двадцяті роки минулого століття.
Проблематикою твору є вміння співпереживати, чуйне ставлення до інших людей. Як ми бачимо з повісті, головному героєві Михайлику притаманна така найважливіша риса характеру, як людяність. Попри свій дитячий вік, він проявляє милосердя до голодних жебраків (жінці та її сина), які просили якусь їжу, та поділився з ними насінням.
Доброзичливість проявляють також інші позитивні герої твору (родичі Михайлика: його мати та батько, дід і баба), дівчина Люба, дядько Себастьян, попова наймичка Мар’яна, дід Дем’ян, кобзар Левко.
На противагу вищеназваним героям, так званий полюс зла уособлюють кар’єрист Юхрим Бабенко, «скупий рицар» дядько Володимир та людина з «темною душею» дядько Сергій.
Ідеєю твору є єднання краси природи та внутрішнього світу доброго маленького хлопчика. М. Стельмах закликає читача любити рідну землю, що «така свіжа, така м’яка, мов колиска».
І нарешті, головною думкою повісті є швидкоплинність буття. Все минає, життя проходить, але в ньому є багато прекрасного, яке треба помічати. Ми повинні бачити красу навколишнього світу та цінувати найщасливіші моменти життя. У родинних стосунках дуже важливі порозуміння, повага, любов, гармонія. Прикладом ідеальних подружніх стосунків було життя дідуся та бабусі Михайлика, в яких «жодна крихітка житейського бруду не виповзла з двору…, недобре слово з їхніх уст не торкнулося жодної людини».
Пояснення:
ответ: Б. Ханського Сина