Доброго дня, шановний Яремо!
Нещодавно я дізнався про ваші героїчні вчинки і вирішив написати вам листа. Я вважаю, що ви дуже нетипова особистість і не просто рядовий учасник Коліївщини. Хоч з самого початку ви мені здались трохи закомплексованим і приниженим, тобто з дитинства затурканим і зацькованим наймитом, та це лише доля зіграла з вами злий жарт «багатому на лати та на дрібні сльози».. Проте ваша висока гідність, яка в юності таки заявила про себе, змусила вас вступити до табору повсталих. Спочатку ви гнались за матеріальним, що як на мене не дуже правильно. Але згодом мене вражає ваше духовне відродження, коли по при головне ви ставили мету - здобути щастя. Ви - дуже сильний характер, і по при погляди інших, я не вважаю вас месником. Ви справді маєте ніжне і любляче серце. Я найбільше ціную в вашому характері працьовитість, цілеспрямованість, доброту, чуйність, щирість, мужність, винахідливість, здатність пожертвувати власним життям заради іншого. І я буду намагатися прагнути до вас, як до свого ідеалу.
Дякую вам! З повагою, добродій.
Юрко переживав через каченнят та Тосю. На наступні вихідні мама сказала ,що вони їдуть у село. Юрко зрадів, але для нього було соромно дивитися у вічі Тосі . Він вирішив купити подарунок . Приїхавши у село , Юрко одразу побіг до Тосі, але в дома він її не зустрів. Бабуся Фрося сказала що вона пішла до річки годувати каченнят. Юркові стало не по собі, У голові було лише одне "а що ж скаже мені Тося?" " як я буду дивитися на маленьких каченнят?" . Ніби щось цокнуло, він побіг до Тосі. дивлячись на тосю та на качку яка гордо пливе, а за нею каченнята,Юркові стало добре на душі. Він попросив пробачення у Тосі,вручив подарунок. Можливо у Тося у душі мала трішки образи на нього.але вона пробачила його. і вони радісно побігли грати у м*Яча. вони ходили кожен день до Річки і бачили там щасливу сум*ю дикої качки!