Скарбом для кожного є його щасливе життя. Отже, кожному надається право вибору щасливого шляху. Упродовж життя люди шукають свій скарб – щастя.
Автор висміює людину, котра нічого не зробила у своєму житті доброго, прожила марно й безцільно. І цією людиною є Павлуся. Яким було життя головного героя Павла: спить на перині, на печі, у просі, у садку під грушею. Тому його лінія життя рівна, без подій, без роботи, без інтересів, без друзів, без мети.
Був він щасливий? Хоч і таланило в усьому Павлусеві, але його щастя я б, наприклад, не захотів...
Объяснение:
Відповідь:
“Сто друзів – це мало, один ворог – це багато!” - так сказав дідусь Михайлика про Юхрима Бабенка
“Святий дух з нами! І що це за хлопець! Знову припав до чогось, наче замовлений..” - так гримала мати на Михайлика, коли він, забувши про все на світі, припадав до книжки
”Тепер головне – свіжа сорочка і чиста совість” - так сказав батько Михайлика, коли він зажурився як без чобіт по снігу йти до школи
”…скресне крига на ріках та озерах, розмерзнеться сік у деревах, прокинеться грім у хмарах, а сонце своїми ключами відімкне землю” - так дідусь Михайлика казав, коли над хатою пролітали лебеді
”Знаєш, чому сойка ніяк не долетить до вирію? Бо в неї в голові немає однієї клепки…” - так казав друг Михайлика, сусідський хлопчина Петро Шевчик
”Сніг не сніг, вчитися треба. Підемо, Михайле, до школи” - так сказав батько Михайлика, коли поніс його на руках до школи
”Почекай пуцьвірінку! Дай подивлюся, що в тебе за насіння! Нічого, лускати, натурально, можна…” - так казав Юхрим Бабенко до Михайлика, коли той приніс йому за книжку насіння
”Хай тобі, дитино, завжди, завжди добре буде поміж людьми” - так казала жінка-жебрачка з Херсонщики, коли Михайлик віддав її хлопчику насіння
”Може, щось таки буде, ви не дуже кріпко журіться мною” - так казав Михайлик до своєї мами
”Бо хто й пособить у світі бідному чоловіку, хто дасть йому скибку хлібу чи ложку борщу..?” - так казала мати Михайлика, коли дізналася, що він дав хлопчику насіння
”Хмари йдуть на нас, громи обвалюються над нами, блискавки падають перед нами і за нами, а ми собі оремо та оремо поле” - так героїчно батько Михайлика описував їхній день в полі, коли Михайлик чи не вперше став до плуга
”Будеш іти межи люди і вибивати іскри…”- так казав дідусь Михайлика, коли обіцяв віддати його до школи, купити йому сорочку і нові чобітки
Пояснення:
1. Недобудоване метро
2.Невдале прославлення тореадорів
3.Сміливість Яви
4. Стихійне Лихо