СОСТАВИТЬ ПЛАН ТЕКСТА У статті «Перший симфоніст української прози» Олесь Гончар зазначив: «З
появою романів і повістей Панаса Мирного в українську прозу ринула повінь
народного життя з усім розмаїттям людських характерів, із істинністю
народного мислення, із незвичайно багатим емоційним світом простих
людей. Погляд письменника найчастіше спокійний і мудрий, однак ніде він
не приховує, на чиєму боці його глибинні симпатії. Найближчі йому люди
прості, нехитрі, люди, що не втратили почуття честі і совісті». Тож давайте
розглянемо, у чому полягають секрети його майстерності, визначимо
значення творчості Панаса Мирного для розвитку української літератури.
Панас Мирний — це унікальна, різносторонньо обдарована
особистість, він писав і малі прозові твори, і психологічний роман, є в нього і
драматургічні твори, і поезії, а також переклади. За сімдесят один рік життя
він розглянув багато життєвих тем і проблем, за що і вдячні справжньому
митцю слова читачі.
Еволюція жанру у творчості Панаса Мирного розпочалась у містах
Полтавщини, де він займався фольклористичною діяльністю. Починав
майбутній відомий письменник із найпростіших жанрів - віршів "Україні" та
оповідання "Лихий попутав". Поетична спадщина Панаса Мирного налічує
близько трьохсот віршів. Творча особистість письменника не буде окреслена
повністю без його перекладацької діяльності. Це переклад творів Пушкіна,
Лєрмонтова, Островського, Шекспіра, оригінальний переспів "Слова о полку
Ігоревім" - "Дума про військо Ігореве".
Творчий доробок Панаса Мирного дуже великий, але в історію
української літератури він увійшов як автор психологічної прози. Прозаїк
створив величезний роман " Хіба ревуть воли, як ясла повні? ", який шість
разів перевидавав, доповнюючи все новою інформацією та сюжетом.
У ньому автор не виявляє позитивного чи негативного ставлення до героїв,
він дає їм характеристики для повного бачення стану душі, ніби сам
намагається виправдати їх, адже кожен із них за щось боровся, чогось
прагнув і вважав, що це правильно. Панас Мирний писав майже в усіх
прозових жанрах, актуальних на той час: оповідання, повісті, драматичні
твори. Сам автор не раз писав, що його п'єси "У черницях", "Перемудрив",
"Згуба", "Лимерівна" не призначені для постановки на сцені, бо насичені
психологізмом і підтекстами, а це важко передати звичайними діалогами.
Але найцікавішим є те, що Панас Мирний зумів розкрити характери героїв
завдяки їхнім думкам. Зображення почуттів у нього відбувається через
авторські само Наприклад, у творі "Лихий попутав", коли
колишній селянин Василь, якого вже зіпсувало місто, робить покриткою
селянську дівчину Варку. Лише з її думок читач відчуває проблему її
занепаду: негативний вплив міста на селянина.
У своїх творах Панас Мирний обирає такий стиль, щоб читач сам
вчився аналізувати і мислити.
Ще однією характерною рисою творчої манери письма Панаса
Мирного є сни. Сон - це своєрідний місточок до предметного зображення
внутрішнього світу героїв. Наприклад, сни Чіпки - головного героя роману
"Хіба ревуть воли, як ясла повні?", які починають вести внутрішній
психологічний конфлікт із самим собою, є відображенням іншого "я". Герой
відчуває роздвоєння свого характеру і тому страждає від жахливого болю,
який супроводжується сумнівами й покараннями.
Отже, основою художнього зображення всіх творів Панаса Мирного є
епічність. Це не тільки зовнішня форма прояву авторської свідомості, а й
еволюція мислення письменника, який став найкращим представником прози
другої половини XIX століття.
3. Переглянути відеоматеріал, який за на гостини до Панаса
Мирного! За кількістю особистих, меморіальних речей господаря
садиба Панаса Мирного — одна з найбагатших в Україні. Якщо з
творчістю Панаса Мирного ми більш-менш знайомі, то якою людиною
був він не знає майже ніхто. Сам Панас Рудченко(справжнє прізвище
письменника) не любив розповідати про себе й нікому не дозволяв
публікувати бодай якісь дані зі своєї біографії. Із нашої екскурсії ви
дізнаєтеся про чин Панаса Рудченка - дійсного стацького радника,
Я люблю читати книги. Сидіти тихим вечором і при тьмяному світлі світильника перегортати сторінку за сторінкою, відриваючись від навколишнього світу. Я поринаю в життя кожного персонажа, разом з ним закохуюся, засмучуюсь, дізнаюся щось нове ...
Я не можу без книг, вони дозволяють мені відволіктися від реального життя, від буденної суєти. Вони дозволяють мені збагатити свій внутрішній світ новими враженнями та мріями, розвивають образне мислення ... Напевно, саме тому найбільше я читаю фантастику і фентезі, а іноді навіть романи.
Люди, які пишуть у жанрі фентезі, відкривають для нас нові, чарівні світи. Їх безмежна фантазія вражає до глибини душі. Часом дивуєшся, як можна продумати кожну деталь в новому світі - від маленької травинки до дивовижних чудес магії? А адже придумують, і описують деколи так, що неможливо відірватися від оповідання.
Перед тим, як купувати книгу, я раджуся зі своїми знайомими. Рідко коли виходить купити книгу навмання, тому що зараз друкують все що завгодно. Але один випадок став для мене дуже вдалим і приємним.
Книга моєї однофамілиця Вероніки Іванової «Відображення» стала справжнім відкриттям. Ця письменниця немов вигадувала моїми думками. Роздуми головного героя, його переживання, надії - все виявилося близько мені і навіть повчально.
Говорити про Вероніці Іванової і важко, і легко. Важко, тому що це різностороння письменниця і поетеса, торкнулася всіх найглибших струн моєї душі. Легко, тому що вона надзвичайно талановита і близька моєму серцю.
Старовинна прислів'я говорить: не можна двічі увійти в одну й ту ж річку. Це буде вже інша ріка - вона тече, змінюються береги ... Людина теж змінюється. Кожне прожите мить народжує в ньому новий досвід, нову думку, нове почуття. Не можна двічі «увійти» в одну і ту ж книгу. Якщо це справжня книга, то вона рухається і росте разом з нами.
Серію книг про Джерон кожен раз читаєш заново і заново відкриваєш для себе цього, та й кожного персонажа книги, тому що її сторінки щораз народжують нові думки.
Читаючи твори Вероніки Іванової, розумієш, яка все-таки складна штука життя: ніколи не знаєш, де знайдеш, де втратиш. Я думаю, що завдання кожного письменника - донести до сердець читача найпотаємніше, подарувати частинку себе. Їй вдалося зробити це, і пам'ять про трохи дивною філософської книзі, яка подарувала мені кілька новий погляд на життя, назавжди залишиться найпотаємнішим пам'ятником моєї душі.