Мудрість – найкраще багатство (за казкою «Мудра дівчина»)Тяжко жилося нашому народові в минулому. Свої найзаповітніші прагнення і сподівання трудящі висловлювали в казках, легендах, прислів'ях. І казки вони складали завжди такі, в яких перемагає правда, добро, справедливість, а зло і жорстокість караються. Однією з таких казок є «Мудра дівчина». Головна героїня Маруся втілює мудрість, кмітливість людини, демонструє перемогу розуму, його силу. Цим образом народ показав, що найбільше багатство людини — розум. Саме за його до людина, незважаючи на те, багата вона чи бідна, має авторитет серед інших людей, її поважають, до її думки дослухаються.Кмітлива, розсудлива, винахідлива дівчинка любить свого батька, намагається у всьому йому допомагати. Вона з бідної сім'ї, але мудрості мала більше, ніж її багатий дядько і пан. Тому і звертається батько за порадою до дочки, а не до поважних і досвідчених людей. І навіть пан дивується, як легко Маруся знаходить вихід зі складних ситуацій. Два прислів'я «Мудрість — велике багатство» та «Не багатство красить людину, а розум» найкраще характеризують і основну думку казки і головну героїню.
Диктант — від латинського слова «дікту» — диктувати. А ще «діктаре», що означає «розпоряджатися, наказувати».Азбука — раніше алфавіт звучав так: аз, букі, веді, глаголь, добро, ... З назв перших двох букв і з’явилося слово азбука.Олівець — Писати — щодо писання, то давній корінь цього слова українська, можливо, успадкувала з індоєвропейських часів. Проте з іншим значенням — пістрявий, пестрий «строкатий» (корінь pьs-). Значення «писати, малювати» зафіксовано лише у слов’янських, балтійських мовах (лит. piẽšti «малювати», прус. peisāi«пишуть»), а також у деяких індоіранських. У слов’ян і балтів це значення (корінь pis-) могло розвинутися під впливом усе тих самих давніх арійських мов, що панували в першому тисячолітті до нової ери в Наддніпрянщині. Принаймні серед їхніх носіїв було чимало письменних людей, без яких не могли обійтися торгівля та дипломатичні відносини. Корінь piś- у індоіранців позначав процес різьблення, карбування, висікання, вирізання (а ще — нарізання м’яса). Семантичний зв’язок із писанням простежується чітко. Pеśa від того ж кореня означало «орнамент, візерунок», pēśalá — «прикрашений, приємний, красивий», pēśakāra —«вишивальниця», дослівно «та, що робить візерунки». Як бачимо, з цим коренем пов’язані українські слова писанка, писанкарство, розписувати, розписний, вислів «неписана краса» .Диктант — від латинського слова «дікту» — диктувати. А ще «діктаре», що означає «розпоряджатися, наказувати» .Азбука — раніше алфавіт звучав так: аз, букі, веді, глаголь, добро, ... З назв перших двох букв і з’явилося слово азбука. Олівець — від слова олово. Раніше писали на телячій шкурі олов’яними стержнями, а лише згодом перейшли на графіт.
Легенда про Мойсея