Введення. За злочинну діяльність Щуку силоміць представили до суду. Опис суддів. Таємний зв’язок Щуки і Лисиці.
Основна частина. Судовий процес над Щукою. Винесено вирок, дія якого припинена.
Закінчення. Новий вирок суддів за пропозицією Лисички: «У річці ворожу Щуку утопити!» Що й було виконано.
Усі образи в цій байці є алегоричними. За масками криються типові персонажі з реального життя. Письменник бачив навколо себе суспільну несправедливість і не міг з нею змиритися, тому засудив її у своєму творі. Бо кожному українцеві по-справжньому болять негаразди та нечесність у своїй рідній землі.
Леонід Глібов у байці «Щука» зображує сучасну йому систему судочинства, і змальовуючи узагальнені образи суддів та працівників судової системи. Автор наголошує на проблемах нерозумності деяких державних працівників.
Творчість Шевченка впродовж всього його життя, зокрема його листи і записи у «Щоденнику», всіяні зверненнями до Бога, пронизані християнським світосприйняттям та зацікавленням до тем церкви й віри.[2]
Водночас Шевченкова творчість не дає однозначної відповіді, як він ставився до Бога, до церкви і до релігії загалом. Таким чином оцінки релігійності Шевченка варіюють від образу упокореного християнина, до суперечності його зовнішньої набожності «епікурейському життя, і аж до оцінок постаті Шевченка як «богохульника» Російською православною церквою та як «атеїста» комуністичною ідеологією
Фантастичні герої: Реальні герої: Хуха-Моховинка та інші Хухи, дух-лісовик Хо-Суковик Лісник, собака лісника, злий дід, хлопчик і дівчинка, їх батьки, коза Лиска та коза Оришка, Носії добра в казці Носій зла Хухи та Хо-Суковик, хлопчик і дівчинка, їх батьки, коза Лиска та коза Оришка, Лісник, собака лісника Злий дід, який спочатку зруйнував житло Моховинки, а потім зробив її кривенькою на все життя