"Світ ловив мене та не спіймав"
Ці слова належать видатному українському письменнику Григорiю Сковороді. З поколiння в поколiння передаються розповiдi про цього письменника, просвiтителя, фiлософа. За щоб вiн не брався, робив по-новому, ставився до цього з вiдповiдальнiстю, принципово.
Будучи викладачем пiïтики, Сковорода викладав предмет по-своєму, працював залюбки, написав пiдручник.
З 1769 року Сковорода вiв мандрiвне життя, щоразу вiдхиляючи пропозицiï щодо рiзних посад та чинiв. А таких пропозицiй було багато.Йому пропонували великі світські посади. А вiн обрав роль низькоï, простоï i самотньоï людини. Вiдмовив Сковорода навiть царицi Катеринi II, заявивши: "Менi моя сопiлка i вiвця дорожчi царського вiнця".
Не потрiбнi були Сковородi слава й почестi, високi посади i багатства. За щастя вiн вважав життя за совiстю, а головне в життi - залишатися самим собою, бути вiльним i незалежним. Великий фiлософ обрав шлях втечi вiд свiту зла й досягнення свободи духу. Вiн з повним правом заповiдав
написати на своïй могилi: "Свiт ловив мене, та не спiймав".
Объяснение:
Історія створення – твір було написано у 1840 р., приблизно за рік до загибелі поета. Вперше надруковано у 1841 р. у журналі "Вітчизняні записки".
Тема вірша – доля солдата, його сповідь перед смертю.
Композиція - Вірш написано у формі звернення вмираючого солдата до товариша по службі. Звернення можна розділити на частини: прохання розповісти про його смерть всім, хто цікавитиметься, прохання, що стосуються батьків і сусідки. Виробництво складається з чотирьох строф за вісім термінів.
Жанр – лист.
Віршований розмір – розностопний ямб, у вірші використана перехресна АВАВ та парна ААВВ римування.
Метонімія – «порожнього серця не шкодуй».
Епітети - "погані лікаря", "порожнє серце", "помер чесно".