В усіх словниках тлумачення слів ми можемо знайти, що щирість - це висловлювання справжніх почуттів, правдивість та відвертість. І зазвичай, цю рису відносять до позитивних рис характеру. Але чи завжди? Іноді, щирість може бути неввічливою і висловлюватися у негативних речах.
Усі люди щирі - чи то більше, чи то менше. Хтось ніколи не приховує справжніх емоцій, навіть від просто знайомих людей. А хтось інший - може бути щирим лише з близькими та друзями, яким надзвичайно довіряє.
Але все ж, ми не можемо бути відвертими у своїх словах та діях завжди та з усіма. Наша щирість залежить від людини, ситуації та рівня довіри. І тільки ми вирішуємо з ким і коли бути чесним.
Объяснение:
Свій знаменитий «Заповіт» Тарас Шевченко написав 25 грудня 1845 р. в м. Переяславі під час важкої хвороби. У грудні 1845 р. Шевченко гостював на Переяславщині у поміщика-декабриста С. Н. Самойлова. Тут він, застудившись, захворів. 24 грудня стан його різко погіршав — запалення легенів. Самойлови, побоюючись ще гіршого, відправляють поета в Переяслав до Козачковського. Тяжко було в дорозі, нелегше і по прибутті, хоч лікар-приятель зробив усе можливе. Прийшла невесела думка, що це, може, останні години його життя. Так не хотілося умирати, бо ж тільки почав по-справжньому жити. Але до всього треба бути готовому. Якщо, отже, смерть, бо треба сказати людям останнє слово. Нелюдськими зусиллями перемагаючи хворобу, якось підвівся і ослаблими руками запалив свічку. На папір лягли перші такі страшні для молодої людини слова: Як умру, то поховайте Мене… Отакі події наштовхнули Шевченка до написання «Заповіту»
Джерело: https://dovidka.biz.ua/zapovit-shevchenko-istoriya-napisannya/