Була собі мишка така як дрцугі.У самім кутку хати мала свою нору.Ні хто не заглядав туди.Мишка боялась людей.Коли не було ні кого жома то вона скоренька вибігає на подвіря.там вона не боялась ні кого.бігла на поле.Там зустрічалася зі своїми сестрами і вони розповідали що у хазяйці нема ні чого їсти(була війна)У мишкі господири буди дуже багаті.Пішла додому і чує що чужим духом пахне.прийшла бідна жінка у якої не було ні чого.У неї була маленька дитина.Вона пришла попросити гроші на молоко.Коли вона ріже хлію то крішки які зістануться відасть дитини.Ця хозяйка яка була багато сказала що у неї в самої не чого нема.А наспровді під кроватью стояв сендук с під гранат.Туда вони ложили гроші.Потім прийшов господарь и сказав що вони зроблять бізнес.Куплять курей,двоє-троє телят,Виростять і продатуть,а потом спочатку.Мишка дуже замучилась що вони не до жінці і запланувала план.Коли всі ляжуть спать то вона залізе під кравоть і прогрезе скриню і гроші.на наступний день заглядає господарь а грошей не має.Він поскаржися на господиню что не завела кта.Мишка пішла з хати.
Типо так: немає більшого на світі горя, коли батьки втрачають своїх дорослих дітей. іноді нагла смерть наздоганяє людину, що стає страшною трагедією для всіх оточуючих, у першу чергу, матері й батька. проте не меншого болю батькам катастрофічні помилки дітей, які призводять до руйнації особистості, перекручення й зневажання всіх людських моральних принципів. із циклу поезій анни ахматової ми знаємо, як важко було матері взимку стояти в черзі, щоб побачити засудженого сина або передати йому подарунок. це було важко, але зігрівала надія, що все це випадковість, що засуджений він неправильно, дуже швидко вийде з-за ґрат. що відчувала мати чіпки варениченка, коли її син став на злочинний шлях, неможливо навіть уявити. син-злочинець, син-вбивця — це страшний хрест для ніжного материнського серця.якщо образ чіпки у романі п. мирного "хіба ревуть воли, як ясла повні? " подано у розвитку, то образ матері подано статично. вона не може вплинути на ситуацію, їй відводиться роль хоч і не стороннього, але спостерігача. як колись у молодості вона стала заручницею чужого злочину, так і в старості не мала надійного плеча, щоб прихилити голову. вона є свого сина у житті і може висловлювати або своє задоволення, коли чіпка стає на правильний шлях, або страждання, коли він робить помилки. проте не зайвим буде простежити весь шлях страждань матері, яка народила і виростила розбишаку і вбивцю. чи був поганим сином чіпка? чи винна мати в тому, що він обрав собі таку долю? безперечно, що незадоволення матері, яке синцями проявлялося на тілі сина у дитинстві, відіграло чи не найголовнішу роль. як доводять сучасні психологи, всі проблеми дорослої людини беруть початок саме у дитинстві. можливо, тоді необхідно було звернутися до чіпки добрим словом, іти, сказати, що він найкращий у світі, що вона любить його. тоді б хлопець повірив, що у світі ще є добро і правда, що він потрібен близькій людині. він би поважав матір, прислухався б до її порад і ніколи б не заподіяв їй лиха. хто знає? у всякому разі, якщо мотря й була винна в тому, що син став убивцею, вона спокутувала цей гріх: вона померла в чужій хаті. це страшна мука — спостерігати чуже щастя, щастя в родині грицька, і знати, що твій син — пропаща людина.
