Мартин Боруля – головний герой однойменної трагікомедії Івана Карпенка-Карого, заможний хлібороб, який домагається втрачених дворянських прав. Характер Мартина Борулі: не є скнарою і не знущається з бідніших за себе, має безглузде бажання будь-якою ціною стати дворянином і не бачить перепон на його досягненні. Його комізм полягає у несумісних із його мужицьким вихованням та освітою дворянськими звичаями та ведення життя. Він прагне захистити свою гідність і оберегти дітей від тяжкої селянської праці. Ставлення до інших: зневажає Красовського, наївно довіряє повіреному Тренделєву, любить свою сім’ю і прагне для неї кращої ,дворянської, долі, але не зважає на бажання родичів, якщо вони стають на заваді його меті. Ставлення інших до Мартина: Тренделєв його дурить, родичі та друзі його не розуміють і хочуть, щоб він знову став звичайним чоловіком без бажання бути дворянином. Ставлення автора до Мартина: за прототип Мартина було взято батька автора. Цим Іван Карпенко-Карий показує своє ставлення до прагнень батька, а саме комізм ситуації, використовує іронію та сатиру. Моє ставлення до Мартина Борулі: цього героя можна зрозуміти, бо він лише хоче безхмарного майбутнього для своєї сім’ї. та бажання мусять поєднуватися з можливостями їх втілення чого не хоче робити Мартин. Це неправильно, ось чому головний герой виглядає комічно.
Як показує практика, матеріальне багатство стає згубним, якщо людина не володіє духовним багатством. Бувають випадки, коли люди миттєво ставали мільйонерами, вигравши в лотерею або отримавши спадщину. На питання про те, як змінилося їхнє життя після отримання грошей, багато відповідали, що їх життя сильно ускладнилася. У їх розпорядженні з'явилися великі суми, але вони не стали щасливими: навпаки, у них з'явилося багато нових проблем.
Якщо ми не виробили собі джерело духовного багатства, то ніякі суми грошей не зроблять нас щасливими. Щастя не в матеріальному, а духовне багатство. Матеріальне багатство може залежати від безлічі зовнішніх факторів, які перебувають поза межами нашого контролю. Духовним багатством можна керувати, тому що воно — справа внутрішня.
Звичайно, матеріальні вигоди можуть бути позитивним чинником нашого життя. З ними у нас немає проблем з харчуванням, оплатою рахунків. При сильній економіці матеріальне багатство дає надійний захист. Але що відбувається, якщо стан економіки погіршується? Коли ми створюємо духовне багатство, наша внутрішня впевненість завжди залишається з нами. Якщо ми втратимо наших заощаджень та джерел доходу, наше духовне багатство допомагає нам вистояти і заповнити втрати. Якщо наше життя заснована на духовному багатстві, ми знаходимо глибоке і надійне спокій, якого не можна отримати тільки від матеріально багатства. Ви коли-небудь думали, що найсильніше в житті? Сильне — тобто те, що дозволяє подолати саму життя, подолати можливості людини. Що допомагає багатьом йти все життя вперед, множити своє щастя і багатство, втілювати мрії? Що породжує ентузіазм? Що дає людині силу і енергію? Що робить людину безсмертною і непереможним? Що дозволяє робити неймовірні речі? Що перетворює одних у щасливих людей, а інших — у нещасних. Що надзвичайно розповсюджене явище? Що є у нас, у кожного в особистому розпорядженні, але дуже багато хто не користуються цим належною мірою? Багато хто не вірять у силу цього. Коли ж ми довіримось на це, то немає для нас перепон, ніхто не може завадити досягти того, чого ми хочемо. Ця дивовижна річ — думка. Ми живемо фактично не у фізичному світі, а світ свого розуму.
Всі навколишні нас предмети були народжені думки. Думки — це речі. Оскільки думки невидимі, ми можемо не усвідомлювати реальність їх існування. Деякі матеріальні втілення думок можуть з'являтися через години, дні і навіть роки з дня виникнення.
Помилково недооцінювати роль розуму. Наші думки також формують нашу особистість і не менш важливі, ніж нашу поведінку. Насправді думки — одна з форм поведінки. Якщо наші негативні думки, то ми самі стаємо негативною особистістю.
В результаті розщеплення атома з'явилася можливість вивільняти величезна кількість енергії і перехоплювати невидимі хвилі енергії у Всесвіті. Мохаммед говорив про цю силу: «Розщепіть атом, і в його серці ви виявите Сонце» . Наш розум насправді є величезним расщепляющим атоми циклотроном, здатним вивільнити потік динамічної творчої енергії, сформувати всі образи, що народжуються в нашій уяві, і втілити їх в реальність. Ідея, яка утримується у свідомості, може притягувати до себе все, що потрібно для її реалізації.
Отже, думка — найсильніша річ у світі, а розум — найефективніше знаряддя в досягненні успіху.
Одного разу на вулиці пішов дощ. Та не простий, а кольоровий. Дивно, але кожний побачив це по-своєму. Комусь здалося, що це веселка розплескала свої яскраві кольори, хтось побачив сміх і радість, що спускається на людей з небес. А хтось побачив просто яскраве сяйво, що переливалося усіма найчудовішими кольорами та радувало людей! Усі мешканці планети зібралися разом та насолоджувалися кольоровим дощем. Кожен знайшов собі хоча б одного нового друга. Кожному здалося щось своє, проте усі зрозуміли, що сам Бог послав людям таке чудо, аби вони зрозуміли, що у всіх різні погляди на життя, але всі люди повинні допомагати одне одному та дружити.
Мартин Боруля – головний герой однойменної трагікомедії Івана Карпенка-Карого, заможний хлібороб, який домагається втрачених дворянських прав. Характер Мартина Борулі: не є скнарою і не знущається з бідніших за себе, має безглузде бажання будь-якою ціною стати дворянином і не бачить перепон на його досягненні. Його комізм полягає у несумісних із його мужицьким вихованням та освітою дворянськими звичаями та ведення життя. Він прагне захистити свою гідність і оберегти дітей від тяжкої селянської праці. Ставлення до інших: зневажає Красовського, наївно довіряє повіреному Тренделєву, любить свою сім’ю і прагне для неї кращої ,дворянської, долі, але не зважає на бажання родичів, якщо вони стають на заваді його меті. Ставлення інших до Мартина: Тренделєв його дурить, родичі та друзі його не розуміють і хочуть, щоб він знову став звичайним чоловіком без бажання бути дворянином. Ставлення автора до Мартина: за прототип Мартина було взято батька автора. Цим Іван Карпенко-Карий показує своє ставлення до прагнень батька, а саме комізм ситуації, використовує іронію та сатиру. Моє ставлення до Мартина Борулі: цього героя можна зрозуміти, бо він лише хоче безхмарного майбутнього для своєї сім’ї. та бажання мусять поєднуватися з можливостями їх втілення чого не хоче робити Мартин. Це неправильно, ось чому головний герой виглядає комічно.