1.Бала кезімде мен отбасыммен тауға бардым.Бұл кыс айы еді. Әкем мені сырғанату үшін өзімен бірге шана алып шықты.Мен шанамен сырғанауды өте қатты жақсы көрдім.Біз тау бөктеріне саяхаттап,ормандарды араладық және мен көптеген қар басқан тау шыңдарын көрдім. Олар өте биік болатын.Біз тауға 5минутта көтерілдік.Біз таудың ең биік шыңына жеткенде,әкем мені шанаға отырғызды.Мен қатты қорыққаныммен әкем жанымда болды.Ол менің жаныма отырды,содан соң біз сырғанадық.Мен басында қорықтым,бірақ бұл үрей ұзаққа созылмады.Содан соң маған бұл өте қызықты болды,мен әкемнен қайтадан сырғанатуын сұрадым.Бұл кез өте көңілді болды,бірақ менің анам бұндай ойындарды ұнатпайтын еді.Ол біздің ойынымызды сыртымыздан бақылап тұрды.Бәріміз қуанышты болдық. 2Мен шанамен сырғанағанды ұнатамын. Бала кезімде біз отбасымызбен тауға бардық. Бұл қыс айы еді.Мен шанаға отырып,биік таудан сырғанадым.Әкемде шанамен сығанауды ұнататын,ол менімен бірге сырғанады.Ал анам бізді сыртымыздан бақылап тұрды. Біздің таудағы саяхатымыз өте көңілді өтті.
Мені здається, що старий кайдаш не досить уваги приділяв вихованню своїх синів. «він був добрий стельмах, заробляв добрі гроші, але ніяк не міг удержати їх у руках. гроші втікали до шинкаря. панщина поклала на кайдашеві свій відбиток». чимало настраждавшись, наробившись за свій вік так, що «аж шкура болить», кайдаш намагається знайти забуття в чарці. потоваришувавши з оковитою, він втрачає повагу старшого сина карпа. я думаю, що карпо, старший син кайдаша, з дитинства був грубуватим, ріс черствим, бездушним. ці риси поступово тільки набирали обертів. він був першою дитиною, мабуть, його більше пестили, пробачали грубість. коли парубкував, то теж був мовчазний, гордовитий, ніколи навіть не сміявся. «його насуплене, жовтувате лице не розвиднювалось навіть тоді, як губи осміхались». після одруження та народження сина карпо ніби виріс у власних очах, відчув себе справжнім хазяїном. починає поводити себе ще більш егоїстично. він ніколи не був покірним, не змовчував батькам, під час сварки через мотовило вперше підняв на старого кайдаша руку. про його жорстокість та черствість знало все село. я погоджуюсь із тим, що батьки належним чином не займалися його вихованням, тому й мають такий результат. я не згоден із думкою, що кайдаш не займався вихованням дітей, тому що він був богомольна людина, а значить цінував свою сім’ю й доклав усіх зусиль для виховання хлопців. на мій погляд, стара кайдашиха не знаходить спільної мови зі старшим сином та невісткою, тому що на неї панщина наклала свій відбиток. замолоду вона довго служила в панів і «набралася од їх трохи панства», «до природної звичайності української се- лянки пристало щось вже дуже солодке, аж нудне», зовнішня пиха, облесливість у розмові. я не згоден із думкою, що у сварках винні батьки. розпалюванню ворожнечі сприяли й невістки, особливо мотря. у неї надто дріб’язкова натура. вона ладна лаятися за яйця, курей, кухоль, а наслідки всього цього жахливі — порушення етичних норм, народної моралі, бо син здіймає руку на батька, мотря вибиває кайдашисі око, карпо женеться з дрючком за матір’ю, заганяє в ставок і ладен вдарити, та зупиняється, бо «не так шкода… матері, як чобіт».
Відтворення незвичайного колориту сільського дитинства.