Объяснение:
Аналіз вірша "О слово рідне! Орле скутий!..", О. Олесь:
Тема: питання призначення поезії в житті народу та ролі поета в суспільстві.
Ідея: висловлина рядками - О слово! Будь мечем моїм! Ні, сонцем стань! Вгорі спинися, Осяй мій край і розлетися Дощами судними над ним.
Вірш "О слово рідне! Орле скутий!.." є палким признанням митця в любові до рідної землі, до мови своїх дідів-прадідів, войовничу й волелюбну міць якої автор, услід за П. Кулішем і Лесею Українкою, порівнює з мечем. У той же час вона для нього — сонце, тобто невичерпне життєдайне джерело, у якому шукатимуть силу й натхнення грядущі покоління українців-патріотів. Поет дорікає тим сучасникам-манкуртам, що забули свою мову — "співочий грім батьків моїх".
Художні засоби: риторични вигуки й звертаннями: О слово рідне! Орле скутий!.., пейзажні порівняння: шум дерев, музика зір блакитнооких, шовковий спів степів широких, метафорични епітети: співочий грім, шовковий спів, левій рев Дніпра, міфологічно-біблійна символіка: дощами судними. Анафора: О слово! підсилює патетичність звучання, надає поезії урочистості, динамізму й мелодійної завершеності.
Поетичні засоби: чотиристопний ямб
Мені подобається творчість Сергія Гридіна,особливо три книги про Федька — комп’ютерного віруса, який самовільно прибув з Інтернету у людський світ.
Теми, які піднімає автор, справді важливі з огляду на глобальну комп’ютеризацію та негативний вплив цього явища на свідомість дітей, підлтіків. Адже з розповсюдженням мережі Інтернет та комп’ютерних ігор постав віртуальний світ, який поглинає користувачів настільки, що вони забувають про реальність. Тим паче, що у світі, створеному сучасними технологіями, все значно простіше. Клік комп’ютерної мишки може здійснити чудеса, автором і виконавцем яких є сам гравець: створити місто, країну, зробити супергероєм, перемогти монстрів, завоювати світи, взяти участь у зоряних війнах тощо. Таким чином здійснюється дитяча (та й доросла) мрія про всесильність і все можливість (хай навіть на екрані монітора). Значно складніше вийти з віртуального світу в реальний і жити звичайним буденним життя. Проблема, яка постала на фоні такого явища, це невідповідність реальності і вигаданого комп’ютерного світу.
Як повела б себе людина (дитина), якби опинилася насправді у віртуальному світі серед монстрів, чудовиськ, супергероїв, піратів тощо. Вирішення цієї проблеми на ться на художні твори Сергій Гридіна, створивши казкові повісті «Федько — прибулець з інтернету», «Федько у віртуальному місті» та пригодницьку повість «Федько у пошуках чупакабри».
Ці твори мене захопили, бо я сам більшість часу проводжу за ПК і розумію , що часто опиняюся в цьому “полоні”, коли втрачаєш реальність часу і відсторонюєшся від світу.Ця проблема є у більшості дітей, підлітків та дорослих.Тому вкрай важливо в потрібний час сказати “СТОП” , виходити з тенет інтернету, насолоджуватися життям, займатися спортом, читати книги, шукати нові цікаві міста, подорожувати та стати для самого себе та інших справжнім супергероєм.Бо, коли розумієш, що є залежність і можеш її подолати - це дійсно суперсила!:)))
Объяснение:
Хома (Массіно) – головний герой новели Івана Франка. Він працює в бюро, активіст, далі – самітник Упродовж усієї новели ми гали духовне очищення головного героя. На початку твору він – відлюдько, самітник. Поступово в ньому відбувається пробудження до життя, до кохання, він вчиться не просто існувати, а жити, прагне «рвонутися до нового життя». Він – інтелігент, розумний, освічений, який оточив себе штучними, хоча й мистецькими витворами культури. Улюблені книги, портрети Гете, Емнрсона, Рескіна, журнали, зокрема стаття Уайльда про Ісуса Христа, захоплення музикою – все це той «ілюзорний світ», у який поринув наш герой після того, як став жертвою кохання. Він став «артистом життя, естетом». Герой працює радником в одному бюро, зайнятий працею, що напружує розум, але не торкає серця. Він ввічливий, чемний, має гарні манери, але не має друзів, нікого не пускає у свою душу. Герой – відлюдько, самітник, суспільні проблеми, людські пристрасті не зворушують його, хоч у глибині серця жевріє іскра кохання, яка не дає йому спокою. Та він боїться навіть собі зізнатися у цьому. Перед нами звичайний чоловік, що зворушує силою свого почуття до дівчини. Це людина з ніжною, вразливою душею. Кохання окрилює його, дає сил боротися. Наш герой любив ліс, любив збирати гриби, природа допомагала відновлювати сили, збагачуватися духовно. Можливо, саме ця любов до природи і сприяла виникненню палкого почуття до Манюсі, яка уособлювала собою саму природу, ліс, була духовно близькою Хомі. Та після втечі коханої молодий чоловік боляче переживає зраду, і це породжує у ньому черствість, замкнутість, відчуженість. Однак Массіно не спроможний вирвати з душі чарівний образ дівчини, котру кохає всім єством, він не може протистояти живим почуттям. У кінці твору він повертається до себе, до людей. Кохання перемогло