Кожне покоління наново відкриває для себе геній Кобзаря. Від соціологізаторства, сприйняттяТ.Шевченка лише як співця знедолених, від розгляду спадщини автора "Заповіту" тільки у взаємозв’язках з російською літературою (а інколи пошуку її впливу там, де його зовсім не було), ми приходимо сьогодні до усвідомлення необхідності відкриття "справжнього" Шевченка, його нового прочитання. Не забронзовілим, не далеким у своїй геніальності, а сучасником, співрозмовником, порадником у пошуках шляхів державотворення хочемо бачити його. Шлях до "нового" Шевченка позначений працями Г.Грабовича, О.Забужко, В.Пахаренка, інших літературознавців.
Повість І.Франка ,,Захар Беркут" мені дуже сподобалося.Особливо мені до вподоби сам Захар Буркут та його син Максим.Оба вони мужні,ріщучи та сміливі.Дуже сподобалось,як поважає свого батька Максим,і як каже про нього добрими словами. У повісті показується любов Захара до народу,що він усе може покласти заради свого села і миру в рідному краю. Не дуже сподобався Тугар-Вовк,бо він зрадив свій народ.І хоча це батько Мирослави,вона пішла від нього. Повість вчить бути дружніми та триматися один за одного .Я важаю,що саме зараз вона дуже актуальна,бо такі часи , коли брат йде проти брата.Треба завжди були одним цілим,д довіряти один одному і не залишати товариша у біді.
Повість І.Франка ,,Захар Беркут" мені дуже сподобалося.Особливо мені до вподоби сам Захар Буркут та його син Максим.Оба вони мужні,ріщучи та сміливі.Дуже сподобалось,як поважає свого батька Максим,і як каже про нього добрими словами. У повісті показується любов Захара до народу,що він усе може покласти заради свого села і миру в рідному краю. Не дуже сподобався Тугар-Вовк,бо він зрадив свій народ.І хоча це батько Мирослави,вона пішла від нього. Повість вчить бути дружніми та триматися один за одного .Я важаю,що саме зараз вона дуже актуальна,бо такі часи , коли брат йде проти брата.Треба завжди були одним цілим,д довіряти один одному і не залишати товариша у біді.
Кожне покоління наново відкриває для себе геній Кобзаря. Від соціологізаторства, сприйняттяТ.Шевченка лише як співця знедолених, від розгляду спадщини автора "Заповіту" тільки у взаємозв’язках з російською літературою (а інколи пошуку її впливу там, де його зовсім не було), ми приходимо сьогодні до усвідомлення необхідності відкриття "справжнього" Шевченка, його нового прочитання. Не забронзовілим, не далеким у своїй геніальності, а сучасником, співрозмовником, порадником у пошуках шляхів державотворення хочемо бачити його. Шлях до "нового" Шевченка позначений працями Г.Грабовича, О.Забужко, В.Пахаренка, інших літературознавців.