Тільки той народ, який шанує своїх героїв, може вважатися великим. Впали останні краплі крові на втом- лену від боротьби землю. Сподіваюся, що останні. Більш ніж три місяці напруженої боротьби не пройшли да- ремно і мету майже досягнуто. Та Май- дан ніяк не зітхне з полегшенням ... І нібито до перемоги залишилося ступити лише декілька кроків. Але зробити їх че- рез тіла загиблих надто важко. На самому початку революційних подій, коли нікому і в голову не мог- ло прийти, чим усе обернеться, сло- ва «Слава Україні! Героям слава!» зда- валися простим вітанням. Не всім, але для більшості це було звичайним гас- лом, яке підіймало дух, додавало сил, та й відрізняло «своїх» від «банди». Ця кривава «війна» назавжди зо- станеться у нашій пам'яті. Вона зали- шить свій відбиток не лише на сторінках підручників з історії, а і в душах та серцях всіх українців. Цю війну будуть пам'ятати віками, як не забудуть і її Героїв. Ні в кого вже немає сумнівів, хто вони. Небесна Сотня. Яка справді «душу й тіло по- ложила за нашу свобо- ду». Це ті, хто віддали життя за кожного з нас. З цими смертями «Сла- ва Україні! Героям Сла- ва!» перестало бути про- сто вітанням. Це віддання шани найкращим, котрі в найважливіший і, водно- час, найважчий момент не злякалися і пожертвували собою заради кращого життя всіх у цій країні, заради щасливого майбутнього нашої неньки-України. Тепер ми не мо- жемо здатися, та й просто не маємо права. Ми маємо довести їх справу до кінця. І нехай буде за що казати «Сла- ва Нації!». І нехай не буде кому вслід кричати «Смерть ворогам!». Бо всі, хто якось причетний до цих подій, люди з верхівки влади, які, мов маріонетками, керували міліцією та «Беркутом» і, не вагаючись, обривали ниточки людсь- кого життя, мають бути покарані. Ми повинні докласти всіх зусиль, щоби до- битися справедливого суду для тих, хто винен у злочинах проти нашого наро- ду. Ми мусимо зробити все, щоби таке більше ніколи не повторилося і ніхто не вмирав через нечесних людей при владі. Щоб справжні герої не відправлялися на небеса передчасно. В їхню честь будуть названі вулиці, площі, проспекти, скверики та парки. По всіх містах, у кожному куточку України їм поставлять пам'ятники. Ці дати і події наші нащадки будуть вчити напам'ять, і наш обов'язок – не дати їм про це забу- ти. Щороку 20 лютого ми будемо згаду- вати і поминати наших героїв. Звісно, це не поверне їх до життя. Але ж Герої не вмирають...
Жив хлопчик .він можна сказати був чарівником. він вмів розуміти ірозмовляти з природою.потім він зустрів діда капуша і тот навчив його чаклунству. а люди здогадались що він чаклун і бажали його спалити але мати за до нарциса звільнила сина і планетник улетів на повітряній кулі.В оповіданні Планетник розповідається про справді велику духом людинуодним із значень цього слова є - людина котра можу віщчувватии долю за небесними тіламиЦЯ ПОВІСТЬ НАВЧИЛА МЕНЕ гарно ставитись до прироби не псувати їївитривало ставитися до тих хто тебе кривдитьлюбити та допомагати іншимпам ятати що ти людина
Краще думати,а потім говорити.