В русской литературе XIX века образы Евгения Онегина и Печорина стали символами эпохи. В них соединились типические черты представителей дворянского сословия с выдающимися личными качествами, глубоким интеллектом и силой характера, которым, увы, не нашлось применения в условиях глубокого нравственного кризиса, ставшего главной приметой времени в 30-е – 40-е годы. Непонятые в своем кругу, лишние, они понапрасну растратили свои силы, так и не сумев преодолеть нравственную глухоту современников и мелочность общественного мнения, считавшегося главным мерилом человеческих ценностей в высшем свете. При всей похожести, Онегин и Печорин наделены яркими индивидуальными чертами, благодаря которым интерес к этим литературным героям проявляют и современные читатели.
Дивний школяр Двох онуків дід старий Посадив на руки Та й розказує казки, Слухають онуки. Раптом менший запитав: — А скажіть, дідусю, Ви ходили в перший клас? — Та ходив, Павлусю.— От був номер! — малюки Сміхом залилися, — Як до школи ви прийшли З бородою й лисі.
Найкраща мова Йде синок до школи вперше. Пита батька мати: - Якій мові ми синочка Будемо навчати - Українській чи російській? Обидві ж хороші. - Хай вивчає ту, якою Печатають гроші.
Зразковий предок Як зразковий предок, та близька людина, батько витягнув щоденник із портфеля сина. Відкриває, там оцінок як у полі гички, пара трійок, кілька двійок, решта — одинички. Подививсь на сина скоса, синок здогадався, і під стіл від артрозносу евакуювався. Вилазь звідти, каже батько, вилазь буде краще. Ну і в кого ж ти вдалося отаке ледаще? Неохоче полоненник вибрався з під столу, — так то ж я знайшов твій щоденник і носив у школу, показав, щоб наш учитель більше не чіплявся, у кого я такий олух ледачий удався.
Гумореска про братів молодших — Зараз, дітки, — каже вчитель, — будем твір писати про братів молодших наших — птахів та звіряток, про пернатих наших друзів і чотириногих. От Володя і нашкрябав, сам, без до «Ми із татом у суботу йшли по лісосмузі і підстрелили з берданки трьох пернатих друзів. Біг ще друг чотириногий, тільки дуже спритний, як шурнув у кукурудзу — не вдалося вбити. Все одно у нас в коморі м'яса є багато: брата меншого в неділю вполював мій тато. А наступної неділі підем на лисичку. Гадом буду, як не встрелим бісову сестричку».
Гумореска про грамотних дітей Як це добре, громадяни, Мати грамотних дітей! — Яких знаєш писателів? — Пита сина Ялисей. — Пушкін. — Гоголь. — Достоєвський. — Горький, Мамін-Сибіряк. — Ну а далі далі, синку. Лев Толстой, Гюго, Бальзак. — Ялисей зрадів: — Прекрасно! — Ось ми й вияснили так, Що на вулиці Толстого Я в пивній забув піджак.
Школярі в гуморесках Петя Коржик той, що ходить до третього класу, Листа в село накарлякав дядькові Панасу. —Добрий день вам любий дядьку, я ходжу до школи, Ми чули, що ви на тім тижні свиню закололи. Ми вас просимо у гості мама, я і тато, І всі разом на вокзалі будем зустрічати. На пероні між людьми я вас перший побачу, Держіть в руках банку смальцю і ногу свинячу.
Порушені проблеми в тому що українських козаків було набагато менше як татарів
Объяснение: