ответ:Називалася колись наша річка Липа. Бо така вже була чиста, таку мала добру і смачну воду, що ніби настояна на липовому цвіті. Всяку хворобу лічила і людей поїла. А випрана у Липі сорочка світилася такою білизною, що аж очі разила.
У Бережанах колись жили пани Синявські. Вони заклали тут палац, що донині ще стоїть на березі річки. Дуже були скупі ті пани. Народ обдирали, як липку. Все оте багатство осідало золотом в замкових льохах.
Але, як кажуть, до часу дзбанок воду носить. Так сталося і з панським золотом.
Одного року навесні налетіли на місто татари. Люди повтікали у ліси, а пани недовго замок боронили і ворота відчинили. Пан Синявський відкупився золотом. Люди повідали, що татари цілий день ті гроші рахували і мішки на віз складали. А як поскладали, то замок ще пограбували і додому втікали.
Але не так сталося, як сподівалося. Бо як виїхали вони із палацу до лісу, як вдарили на них опришки. Яких порізали, а які повтікали. А татарський мурза з одним возом взявся навтіки. Він втікати, а хлопці за ним. Заїхав мурза на місток через Липу, а він бух, і в воду. Бо підрізали його опришки, щоб хто не змотався. Булькнули панські гроші в Липу.
...Ще довгі роки то тут, то там виливали люди з річки золото. Від того і річку назвали Золотою Липою.
Объяснение:
ответ:Називалася колись наша річка Липа. Бо така вже була чиста, таку мала добру і смачну воду, що ніби настояна на липовому цвіті. Всяку хворобу лічила і людей поїла. А випрана у Липі сорочка світилася такою білизною, що аж очі разила.
У Бережанах колись жили пани Синявські. Вони заклали тут палац, що донині ще стоїть на березі річки. Дуже були скупі ті пани. Народ обдирали, як липку. Все оте багатство осідало золотом в замкових льохах.
Але, як кажуть, до часу дзбанок воду носить. Так сталося і з панським золотом.
Одного року навесні налетіли на місто татари. Люди повтікали у ліси, а пани недовго замок боронили і ворота відчинили. Пан Синявський відкупився золотом. Люди повідали, що татари цілий день ті гроші рахували і мішки на віз складали. А як поскладали, то замок ще пограбували і додому втікали.
Але не так сталося, як сподівалося. Бо як виїхали вони із палацу до лісу, як вдарили на них опришки. Яких порізали, а які повтікали. А татарський мурза з одним возом взявся навтіки. Він втікати, а хлопці за ним. Заїхав мурза на місток через Липу, а він бух, і в воду. Бо підрізали його опришки, щоб хто не змотався. Булькнули панські гроші в Липу.
...Ще довгі роки то тут, то там виливали люди з річки золото. Від того і річку назвали Золотою Липою.
Объяснение: