2. Укажи, як називають елемент сюжету, у якому повідомляється про час і місце дії, персонажів та взаємини між ними.
А епіграф; В розвиток дії; Б експозиція; Г пролог (0,5 б.)
3. Укажи головний життєвий принцип Захара Беркута.
А «Радше дати порубати себе на кусні, аніж опинитися в неволі»;
Б «Беркути додержують слова навіть ворогові і зрадникові»;
В «Життя лиш доти має вартість, доки чоловік може помагати іншим»;
Г «Життя – дорога річ, і за ніякі скарби його не купиш» (1 б.)
4. Дай стислу відповідь, через що Тугар Вовк був ображений на тухольців. ( 1 б.)
5. Установи відповідність між художніми засобами та їхніми назвами.
1 метафора; А «Говори, говори!» – сказав Захар, поглядаючи
2 порівняння; на неї;
3 епітет; Б «…серце його скиміло глибоко…»;
4 архаїзм. В «…се був сивий, як голуб…старець…»;
Г «…а ви ратища в руки і плазом додолу!»;
Д «Радісний, громовий крик усіх тухольців
стрітив їхній прихід…». ( 2 б.)
6. Установи відповідність між іменами героїв повісті «Захар Беркут» та їхніми
портретами.
1 Максим А «…сивий, як голуб, звиш 90-літній старець,
2 Мирослава найстарший віком у тухольській громаді»;
3 Захар Беркут Б «Свіжо промите лице було бліде-бліде, аж
4 Бурунда-бегадир зелене, губи потріскалися із жари й спраги,
очі були червоні від диму і тусклі, мов
скляні»;
В «…женщина в білім полотнянім, шовком
перетиканім плащі, з луком за плечима і з
блискучим топірцем за поясом»;
Г «…мужчина величезного росту й
геркулесової будови тіла, з лицем темно-
оливкової барви, одітий у шкуру степового
тигра, що…свідчило про його походження з
туркменського племені» (2б)
Милосердя, чуйність, доброта завжди були притаманні нашим співвітчизникам. Цілком закономірним і природним вважалося до нещасному, знедоленому, захистити скривдженого, немічного і старого, дати притулок бездомному, поділитися останнім шматком хліба з голодним. Чуйність і доброта просто необхідні в житті людей, причому не тільки тим, хто потребує до а й тим, хто надає цю до Адже навіть звичайне добре слово, промовлене вчасно, може дуже до людині.
Будь-яка родина бажає виховати порядних, добрих дітей. Так і дядько Кирило виховував свого племінника Климка, головного героя повісті Г. Тютюнника. Хлопчик рано залишився сиротою, і дядько любив Климка, як рідного сина, а іноді й балував його гостинцями, які привозив з чергового рейсу. Він привчав хлопчика до самостійності і стежив за його успіхами у школі. Зі свого боку Климко відплачував такою ж турботою і любов’ю. Хлопчик вмів прибиратися, готувати їжу, він був турботливим, чуйним, організованим. І це далеко не весь перелік позитивних рис характеру Климка.