Відповідь:
Літні канікули – найкращий, особливий час. Звісно, будь-яка пора року має свої принади, проте я найбільше люблю саме літо.
Тільки влітку сонце світить так довго, що втомишся бігати. А різних справ можна зробити стільки, що взимку і не снилося: погратися з друзями, до батькам, навідати бабусю, покупатись чи сходити в похід. Тільки влітку повітря так солодко пахне ягодами, сушеним сіном на бабусиному подвір’ї і молодою картоплею з кропом та вершковим маслом.
Цьогорічні літні канікули мені запам’ятаються надовго. Вони співпали з відпустками батьків, тож цілий місяць ми провели всі разом. Спочатку поїхали на море. Погода була чудовою, тож ми засмагали, досхочу купалися, будували замки з піску. А головне – я нарешті навчилася плавати. Я пишалася собою, і тато теж мною пишався. Ми шукали під каменями крабів гали у воді за невеличкими прозорими медузами. Все це було таким цікавим і незвичайним!
За час поїздки я познайомилася з новими друзями. Ми багато спілкувалися, фотографувалися і грали у пляжний футбол, пускали повітряного змія. А ввечері любили виходити на берег моря. Як тільки сонце починало хилитися до заходу, водяна гладінь
ніби теж збиралася спати. Море заспокоювалося і міняло колір. Спочатку воно біліло, наче хтось вилив туди молоко, а потім сонце підсвічувало його червоним. Такої краси я не бачила ніколи у житті!
А ще ми їздили у село до бабусі. Я дуже люблю гостювати у неї. Там близько ліс, величезний луг і річка. Ми збирали з бабусею печериці – вона їх вміє смачно готувати, ганяли на вигін гусей, а ввечері зустрічали череду. Мені дуже сподобалося спати на сіні: воно запашне, м’яке, і це так не схоже на життя у місті.
Якби у мене спитали, чи хотіла б я ще раз пережити це літо, то я б відповіла: «Дуже». Поряд були мама з татом, що трапляється рідко, і багато нових знайомств, вражень та веселих пригод.
Відповідь:
Друзья уходят понемногу ,
Крадётся к Сердцу Пустота.
Видать и мне пора в дорогу,
Хотя хотел прожить до ста.
Колян сражался в одиночку
С извечной Грустью кабаков.
Слезу Судьбы смахнув платочком,
Нырнул в бутылку глубоко.
Скупые Смерти дивиденды -
Долги и памятник родни,
И поцелуй , забытый кем-то,
Навряд ли Память осквернит.
Не ждали милости мы скорой,
Не в пудре сахарной уста.
В Чечне расстреливали горы,
Ворвался в сны Афганистан.
Зудели дни и ныли раны,
Затмил оскал нам перламутр.
Я на плечах тащил Коляна,
И заслонял собой от пуль.
Увы не стали к Богу ближе,
Страны с огнём не отыскать.
И Время щиплет , а не лижет,
Мои седины у виска.
Всё льётся Боль Души потоком,
И к рюмке тянется рука.
В снегу зарыться мне глубоком,
Пусть Он всё видит свысока.
Друзья уходят понемногу ,
Крадётся к Сердцу Пустота.
Видать и мне пора в дорогу,
Изрядно я уже устал!
Пояснення:
2.
- Втікачі з яругу
- Тяжкі очікування
- Історія одного втікача
- Думка Івана про смерть
- Труднощі на дорозі із провалля
- Приготування до переправи
- Дорікання Овсієві
- План мірошника
- Переправа в тумані
- Обурення Остапа
3.
- Втеча від сторожі
- Перев’язування рани
- Соломія шукає шляху
- Страшна пожежа у плавнях
- Марення Остапа
- Остап віч-на-віч із вовком
- Думки і бажання героя