Мета: продовжувати опрацювання ідейно-художнього змісту твору, характеризувати вчинки і поведінку головних героїв твору, виразно переказувати цікаві епізоди повісті; розвивати культуру зв’язного мовлення, логічне мислення, пам’ять, творчу уяву школярів; зіставляти описане з реальним життям; вміння характеризувати героїв, грамотно і послідовно висловлювати свої думки, судження; виховувати позитивні риси характеру на прикладі головних героїв, повагу до творчості Стельмаха.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань.
Обладнання: текст твору, учнівські малюнки "Яким я уявляю чудовисько біля озера", дидактичний матеріал.
Природа вклала в людину необхідність
турбуватися про інших людей.
М. Аврелій
ХІД УРОКУ
I. Організація початку уроку.
Привітання, перевірка стану готовності учнів до уроку.
II. Перевірка домашнього завдання. Актуалізація опорних знань, умінь, навичок.
1. Літературна гра "Так — ні".
✵ Митько прочитав Сергієві про страшних драконів з острова Мадагаскар. (Ні.)
✵ Хохуля — дивний за походженням вид тварин третинного періоду, що зберігся до наших днів. (Так.)
✵ Сергій висунув сміливу наукову гіпотезу про давнього звіра. (Ні.)
✵ Митько із задоволенням читає про варана. (Так.)
✵ Митько сказав, що назва села Юрківка походить від юрського періоду. (Так.)
✵ На березі озера діти знайшли ріжки та ніжки козеняти, якого з’їло чудовисько. (Ні.)
Я досить часто відвідую районну юнацьку бібліотеку. Там завжди стоїть тиша й можна самому ходити між стелажами. Та коли уважно прислухаєшся, то можна почути, як книги пошепки розмовляють із тобою. Вони розкажуть чарівну казку, цікаву повість, з їх сторінок забринять невідомі вірші, які ми пам'ятаємо довго, а можливо, й ціле життя. Саме з книжок ми дізнаємося про те, як живуть народи різних країн, як виборюють вони свободу, а ще дізнаємося про відкриття науки й техніки, про рослини й тварин, про планети, зірки й туманності. З давніх-давен письменники, учені відображали в книжках знання та досвід поколінь, зберігаючи це все для нащадків.
А колись у прадавні часи на світі не було книжок, бо люди ще не вміли їх робити. Замість сторінок пращури використовували каміння, дерево, стіни печер. Пізніше почали писати на глині, але це було також не дуже зручно. Справжній папір, схожий на той, що на ньому ми пишемо сьогодні, з'явився кілька століть тому. Відтоді й почали в усьому світі писати на папері. А тепер вони є, але майже ніхто не хоче їх читати.
Я щиро вважаю, що телебачення та електронні машини ніколи не зможуть повноцінно замінити щасливих годин спілкування з книгою.