У світі багато видатних людей. Усі вони талановиті, і з багатьох хотілось би брати приклад. Ті, хто досяг найбільших висот у житті, як правило, досягали всього цього своїми зусиллями, своєю власною важкою працею. Такі талановиті особи є і в нашому місті - Харкові. Я хочу розповісти вам про одного з них. Його ім'я - Олексій Кирилович Алчевський (1835-1901). Він був видатним фінансистом, купцем першої гільдії, власником Харківського торгівельного банку. Він створив перший у Росії (а Україна тоді була частиною Російської імперії) акціонерний Земельний банк, а також декілька акціонерних товариств у галузі гірничодобувної промисловості. Майбутній банкір народився 1835 року в Сумах, у родині заможного купця. Його дід був чумаком, що возив кримську сіль до багатьох міст, включаючи Москву та Петербург. Батько торгував бакалійними та колоніальними товарами. Маленький Олексій закінчив двокласну початкову школу, потім повітове училище, допомагав батьку в бакалійній крамниці. У кінці п'ятидесятих років позаминулого століття він вирішив покинути рідне місто й відкрити власний бізнес у Харкові. На вулиці Сумській відкрив лавку, де продавали чай. Якось він був у Курську в справах і там зустрів дівчину, що дуже гарно співала та музикувала. Звали її Христина Журавльова. Олексій закохався в неї. У 1862 році вони обвінчались та Олексій забрав молоду дружину до Харкова. Приїжджому було нелегко заробити гроші підприємницькою діяльністю, але тяжка праця та велике прагнення досягти поставленої мети побороли все. У тридцять років Олексій Кирилович встиг створити торговий банк, за його проектами було засноване Друге товариство взаємного кредиту, призначене для фінансування дрібних торговців. У 1871 році він відкрив у Харкові Земельний банк, де селяни могли брати кредити під заставу власної землі. Для селян вигода цієї пропозиції була в тому, що відсоток, під який земля або майно віддавались у заставу, складав лише 7,5% річних і був значно нижчий, ніж у лихварів (15-20%), крім того, люди могли використовувати заставлену землю і в той самий час погашати внески. Потім він почав вкладати гроші у гірничодобувну промисловість Донбасу, крім цього, він відкрив металургійний комбінат, що випускав вироби не для держави, як переважна більшість в той час, а для приватних підприємців, щоб вони могли розвивати своє виробництво. Місто, в якому було відкрито цей комбінат, на його честь названо Алчевськом.
Підсумовуючи, мушу сказати, що життя дуже непередбачуване. Коли виникає проблема, не кожна людина має силу волі здолати її, і, як не прикро це констатувати, потрапляючи в безвихідь, слабкодухі опускаються на дно життя або зводять із ним рахунки.Взірцем подолання випробувань долі, загартування характер) є життя та творчість української поетеси Лесі Українки. Борючись із недугою, вона довела всьому світові, що будь-які труднощі можна подолати. Лесі допомагало в цьому життєве кредо, яке вона пронесла, як свічку, дорогою життя:
Так! я буду крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись,
