Андрій Степанович зустрівся з Славком біля його будинку. Тренер зрузумів, що Славко приховував батькам, що не ходить на тренеровки.Аедрій Степанович намагався переконати Славка, що б той ходив на тренування.
Я згодна з тим, що Андрій Степанович тактова й мудра людина. Коли в Славка відпав
ремінець від "бандури" і він це побачив то сказав"ходімо, побродимо по сніжку". Андрій Степанович зрозумів, що хдопцеві ніяково, тому хотів, як найшвидше відвести цю тему.
Тренер гарний педагог, незважаючи на те що всі звинувачували Славка, він хотів зрозуміти, що трапилося, підтримував його.
Перше видання
Перше видання «Кобзаря» видало приватне видавництво Фішера в Санкт-Петербурзі (Росія) тиражем 1000 примірників на цигарковому папері. З них перших 100 примірників мали 115 сторінок тексту, але більшість з них, після втручання цензора, були вилучені і знищені ще до початку продажу, та близько десяти, які Тарас Шевченко подарував друзям — лишились. Нині єдиний відомий примірник, що має 115 сторінок тексту, який належав Тарасу Шевченку і був вилучений у нього під час першого арешту, зберігається у Санкт-Петербурзі (Росія), а решта книжок мають 114 сторінок.
До першого видання «Кобзаря» ввійшло шість присвят і вісім творів: «Думи мої, думи мої, лихо мені з вами!», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка», «До Основ'яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч»
Друге видання
1844 року під назвою «Чигиринський Кобзар» вийшов передрук першого видання «Кобзаря» з додатком поеми «Гайдамаки».
Третє видання
«Кобзар» 1860 року надруковано коштами Платона Симиренка, з яким Тарас Шевченко познайомився під час своєї останньої подорожі Україною в 1859 році у Млієві. Платон Симиренко — відомий в Україні цукрозаводчик і меценат — виділив для видання «Кобзаря» 1100 рублів. Це видання було значно повніше від попередніх: сюди увійшло 17 творів. На початку — портрет Тараса Шевченка. Проте поеми «Сон», «Кавказ», «Єретик», вірш «Заповіт» і подібні до них твори не могли увійти до видання через цензуру.
Ряд віршів, що не увійшли через цензурні умови до «Кобзаря», друзі поета опублікували в 1859 в Лейпцигу у збірнику «Новые стихотворения Пушкина и Шавченки».
Того ж 1860 року вийшов «Кобзарь» у перекладі російських поетів (СПБ, 1860; переклад російською мовою за редакцією М. Гербеля). Це останнє видання «Кобзаря» за життя автора.
Четверте видання
Докладніше: Кобзар 1861
Четверте видання «Кобзаря» з'явилося в 1861 році в журналі «Основа». Збірка Шевченкових віршів, друкована під заголовком «Кобзар», опублікована на сторінках щомісячного журналу «Основа» за редакцією Василя Білозерського, книги I—XII. Текст надрукований кулішівкою і має наголоси на словах із кількома складами (за винятком букви «і», на якій не завжди друкарня могла позначити наголоси з технічних причин). Книга I з'явилася за життя Шевченка, а у книзі II був опублікований некролог поета.
СТОРИЧНО-МЕМУАРНА ПРОЗА. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО КОЗАЦЬКІ ЛІТОПИСИ. «ІСТОРІЯ РУСІВ»
Мета: ознайомити школярів з історично-мемуарною прозою, дати їй загальну характеристику, з'ясувати ідейно-тематичне спрямування, художні особливості; розвивати культуру зв'язного мовлення, логічне мислення, кругозір, уміння розповідати з відповідним коментарем, робити висновки; формувати кругозір, світогляд учнів; виховувати патріотизм, по вагу до козаків — оборонців України, історичного минулого рідного краю.
Тип уроку: засвоєння нових знань.
ХІД УРОКУ
І. Організаційний момент
I Актуалізація опорних знань
1. Вікторина - подорож «Розвиток української літератури, культури в XIV—XVII ст. .
• Братства, які були найвпливовішими у протистоянні пансько - польській та католицькій агресії. (Львівське, Київське)
• Гетьман — член братства. (П.. Конашевич-Сагайдачний)
• Майстер ювелірних справ і водночас перший, хто винайшов б виготовлення друкарських форм із застосуванням рухомих літер, створив ручний словометний пристрій, сконструював друкарський прес. (Иоганн Гутенберг, Німеччина)
• Навчальний заклад, який закінчили Величковський, І. Сковорода, Д. Гулак-Артемовський, І. Некрашевич. (Києво-Могилянська академія)
Шедевр друкарського мистецтва. («42-рядкова Біблія»)
Перші друковані книги в Україні. («Апостол», «Буквар», Біблія)
Фундатор постійного книгодрукування в Україні. (І. Федоров)
Центр українського книгодрукування в XVII ст. (Київська лавра)
Що, на думку І. Вишенського, могло врятувати Україну від утисків Речі Посполитої, римсько-католицької церкви? (Православне віровчення)
III. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності
IV. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу
1. Вступне слово вчителя про добу козаччини
Ознайомлюючись з літературою Київської Русі, ми з вами відзначили, що надзвичайно високого рівня досягло в ній літописання. Розвивався цей вид творчості й пізніше, в зовсім інших історичних умовах і обставинах. М. Драгоманов підкреслював, що літописи Київської Русі є прямими родоначальниками тих хронік-мемуарів, які було створено за козацьких часів. Водночас козацько-старшинські літописи, які широко розповідають про визвольну боротьбу українського народу 1648-1654 pp.,— це явище унікальне, багато в чому відмінне (і за змістом, і за формою) від літописців київських, тобто староукраїнських.
Найповніше про Хмельниччину, життя народу в той період, його боротьбу за волю і незалежність розповідають літописи Самовидця, Григорія Граб’янки та Самійла Величка. Вони, власне, і становлять вершину українського літописання XVII-XVIII ст. Автори їх — люди бувалі й досвідчені, за плечима яких ґрунтовна освіта в Києво-Могилянській академії, участь в описаних ними епохальних подіях. Видатною пам’яткою кінця 18 століття є ще анонімна є ще анонімна «Історія русів», в якій знайшли відображення історичні події від часів давніх до 1769 р.
2. Загальна характеристика козацьких літописів
Проза давньої української літератури представлена творами історіографічного характеру, зокрема козацькими літописами XVII-XVIII ст. Писалися вони освіченими людьми, вихідцями зі старшинської верхівки. Основними джерелами були спогади самих авторів, свідчення сучасників подій, давньоруські літописи та хронографи, праці чужоземних історіографів, літературні пам'ятки, народні думи, історичні пісні, перекази. Історичні відомості в козацьких літописах викладені в різних жанрових формах: публіцистичних нарисів, переказів та художніх оповідань, розміщених у хронологічному порядку без зазначених дат або стислих повідомлень за роками.
Объяснение: