Відповідь:
Дух показав йому Різдва в інших домах і 2 дітей і сказав не чіпати їх ніколи.
Я ще не знаю, ким буду, коли виросту. У світі дуже багато різних професій, і кожна цікава по своєму.
Може, я буду борознити кораблем океани або полечу на інші планети. Або на рідній землі буду вирощувати небувалі врожаї пшениці, буду садити квітучі сади. А може, знайду б приборкати блискавку, змушу її служити людям. Або винайду ліки від найстрашніших хвороб. Або стану інженером і зроблю машину, яка замінить мам на кухнях.
Ким я хочу стати, ще не знаю, так як вчуся тільки в п'ятому класі. Але я точно знаю, що, коли виросту, буду працювати, щоб приносити користь людям. А для цього обов'язково треба добре вчитися в школі, отримати знання з різних предметів, які неодмінно стануть в нагоді мені в дорослому житті.
Здавалося, в житті Скруджа такий момент не настане ніколи. "Це був старий грішник — заздрісний, жадібний, твердий, як кремінь, але ніяке кресало не могло викресати з нього благородної іскри". І торував він дороги життя, "нехтуючи людським співчуттям". Щоб розбудити душу такої людини, потрібне диво. І Діккенс творить таке диво. У Різдвяну ніч Скрудж вирушає в подорож у часі та просторі, щоб віднайти своє людське серце.
До Скруджа приходить дух минулого Різдва, й одна по одній змінюються картини життя Скруджа. Ось він бачить рідне село і себе маленьким самотнім хлопчиком, покинутим близькими. Найулюбленішим заняттям цього хлоп'яти було читання. Він тоді уявляв себе Робінзоном, мріяв про великий світ і пригоди. Пригадавши все це, Скрудж заплакав, шкода йому стало і себе малого, і своїх дитячих мрій. Потім побачив він свою маленьку сестру, яка щирим серцем любила його, жаліла й умовила батька забрати хлопця з пансіону додому. І соромно стало Скруджеві, що він відмовився прийти на Різдво до племінника, бо тепер вважав родинні почуття дурницею. Дух Минулого Різдва нагадав Скруджеві, що він був колись веселим і щасливим, радів людям і життю, але гроші поступово заступили в його серці всі почуття.
Потім прийшов Дух теперішнього Різдва. Разом із ним перенісся Скрудж в домівки свого бідного писаря, племінника. Скрізь раділи, святкували Різдво, сподівалися на краще. Чув Скрудж, як в обох родинах згадали його ли і побажали щастя.