Босий підпасок тягнув через бригадне дворище батіг — зимно блискало дротяне охвістя. Шепталові зсудомило спину: якось повесні він задрімав у приводі, підпасок дошкульно хльоснув, дротинки порвали шкіру, ранка, вподобана ґедзями, досі не гоїлася. Хлопчак наблизився до загорожі і хвацько стрельнув батогом, аж луна прокотилась од клуні, що на краю села, та сивою гадючкою повисла курява. Коні, гризучи й штовхаючи одне одного, сахнулись од пострілу в куток. Тією живою, наполоханою хвилею Шептала зім'яло, притисло до жердин; гостро тхнуло потом, він гидливо підібрав губи та весь зіщулився — змалку ненавидів табун, гурт і в загорожі, і на пасовиську волів бути сам. Спершу бригадні коні глузували з того, далі звикли й самі почали обходити Шептала.
Відповідь:
Тугар Вовк - тухольський боярин, якому князь Данило дарував в Тухольщині величезні полонини і ціле одно пригір'я Зелеменя. Тугар Вовк побудував собі в селі гарну хату і почав заводити свої порядки, які не сподобалися тухольській громаді. Між пихатим і жадібним боярином і тухольцями виник конфлікт. Люди закликали боярина на громадський суд. На цьому суді Тугар Вовк убив місцевого чоловіка - Митька Вояку, за те, що той готовий був свідчити про те, що Тугар Вовк зрадив руських князів при битві з монголами над Калкою. За це громада постановила вигнати боярина з села і знищити його дім. Розлючений боярин, щоб помститися тухольцям і підімняти під свою владу, звернувся по до до монголів, що в цей час сунули на Русь з війною і грабунками.
Пояснення: