5. Рядки «Будеш, батьку, панувати, поки живуть люди, поки сонце з неба сяє, тебе не забудуть!» присвячені Івану Котляревському.
6. Поезія «Стоїть в селі Суботові» містить згадку про Богдана Хмельницького.
7. Дівчину залоскотали русалки у баладі "Причинна"
8. Заклик до єднання слов’янських народів звучить у творі "Єретик", "Гайдамаки".
9. Художній прийом, використаний Шевченком в рядках «За горами гори, хмарою повиті, засіяні горем, кровію политі», називається метафорою (перенесення ознак одного предмета чи явища на інший на основі їхньої схожості) Є там і гіпербола (навмисне перебільшення для посилення виразності сказаного), і алітерація (повторення однорідних приголосних звукі, щоб підвищити інтонаційну та емоційну виразність).
10. «Великою, вольною, новою сім’єю» називає Шевченко майбутнє суспільство України у творі "Заповіт"
5. Рядки «Будеш, батьку, панувати, поки живуть люди, поки сонце з неба сяє, тебе не забудуть!» присвячені Івану Котляревському.
6. Поезія «Стоїть в селі Суботові» містить згадку про Богдана Хмельницького.
7. Дівчину залоскотали русалки у баладі "Причинна"
8. Заклик до єднання слов’янських народів звучить у творі "Єретик", "Гайдамаки".
9. Художній прийом, використаний Шевченком в рядках «За горами гори, хмарою повиті, засіяні горем, кровію политі», називається метафорою (перенесення ознак одного предмета чи явища на інший на основі їхньої схожості) Є там і гіпербола (навмисне перебільшення для посилення виразності сказаного), і алітерація (повторення однорідних приголосних звукі, щоб підвищити інтонаційну та емоційну виразність).
10. «Великою, вольною, новою сім’єю» називає Шевченко майбутнє суспільство України у творі "Заповіт"
Найчарівніший прояв любові — кохання. Це почуття знову й знову доводить, що без нього життя втрачає сенс. Кохання змінює людину, в її душі ніби розквітає чарівна квітка, яка своїм тонким ароматом заповнює кожну клітину; кохання дарує людині радість, гармонію — саме таким є ідеальне уявлення про це почуття. Та чи існує таке кохання? Чи кожна людина зустріне його на своєму шляху?
На мою думку, кохання, у тому разі, коли воно дійсно справжнє, — це важке випробування. Таке почуття ніколи не покине людину, які б не були обставини. Йому байдужі відстань, час, вік, розставання. Не завжди можна ототожнити таке почуття із щастям. Навпаки, зазвичай воно приносить великі страждання, часто закінчується трагічно: смертю, в'язницею, божевіллям. Тому людина часто обминає своє справжнє кохання і знаходить буденність, у якій і проживає тихо та спокійно своє життя — без великого щастя, але й без великого горя.
Більш примітивні люди взагалі не здатні на це піднесене почуття. Для них кохання — лише задоволення фізіологічних потреб. Хоча така «штучна» любов і здається стабільною, іноді вона закінчується дуже швидко, або навіть переходить у відразу та ненависть. Бо люди не можуть жити разом протягом тривалого часу, не маючи нічого спільного. Таким чином, виникають конфлікти, що неминуче ведуть до руйнування хиткого сімейного союзу.
Трапляється й таке, що людина задля надбання матеріальних цінностей нехтує своїм справжнім коханням. Шлюб за розрахунком у сучасному житті — річ зовсім не рідкісна. Іноді ж навпаки — щире кохання стає неможливим через соціальну нерівність чи через інші життєві обставини, що його не стосуються.
Тож справжнє кохання — це велике надбання людини. Воно формує особистість, визначає її сутність: воно стає головним випробуванням у житті людини, робить її щасливою або нещасною. То чи існує справжнє кохання сьогодні? Мабуть, що так, оскільки й зараз люди продовжують здійснбвати безглузді та героїчні вчинки задля кохання і страждати від цього. Це й робить їх людьми.