Потому что Давлет-гирей искал своего сына , а Павлусь сказал что его сестра Ганна эго видела, Павлусь специально выдумал эту историю чтобы найти свою сестру
ответ: Олекса Петрович Стороженко (24 листопада 1806[2], с. Лисогори — 18 листопада 1874, хутір Тришин, Берестейський повіт, тепер Берестя, Білорусь) — український письменник, етнограф, драматург. За професією слідчий-криміналіст, військовий.
Народився 24 листопада 1806 у с. Лисогори Борзенського повіту (нині Южненська сільська рада Ічнянського району Чернігівської області) в сім'ї дрібного поміщика, відставного поручика Петра Стороженка.
Козацький рід Стороженків відомий з XVII ст.; відомості про його представників є в гетьманських універсалах і документах Генеральної військової канцелярії XVIII ст. Представників роду можна знайти серед козацької старшини Гетьманщини, які володіли чималими маєтками в Україні, зокрема на Полтавщині[3].
Прямі предки письменника служили у Прилуцькому полку: Іван Стороженко, полковник Прилуцький (1687—1693); прапрадід — Андрій Іванович Стороженко, сотник Ічнянський (1700—1715); прадід — Григорій Андрійович Стороженко, сотник Ічнянський (1715—1741); дід — Данило Григорович Стороженко, сотник Іваницький (1764—1770).[4].
Пізніше Стороженки відомі як офіцери російської імператорської армії, зокрема, батько письменника — Петро Даниилович Стороженко — 18 років служив у війську, брав участь у російсько-турецьких війнах, в облозі і штурмі Хотина (1787).[4]
Стороженки мали родинні зв'язки з Милорадовичами, Полуботками, Горленками[4]. Олекса Стороженко приходився далеким родичем (троюрідним дідом по жіночій лінії) Левку Миколайовичу та Дмитру Миколайовичу Ревуцьким[4][5].
В 1785 році Стороженки отримали дворянство, і були записані в І частину Дворянської родовідної книги Чернігівського намісництва.
Объяснение:
Відповідь:
красиве, кучеряве, пишне, перисті, велике, ватяну, низьке, химерне, сріблясте, хвилясте, кучеряве, легке, повітряне, веселе.( хмара,епітети)
пливе по небу(хмара, метафора)
сонце нічне в небі сяє, темним світлом ніч палає(сонце, метафора)
чуже, високе, сонце правди, червоне, ясне, святеє, праведне, пресвятеє.(сонце,епітет)
безмежне,зоряне,вечірнє,нічне,високе,недосяжне,хмарне,безхмарне, похмуре,сумне,чисте,синє,червоне,блакитне,багряне,осіннє,весняне,зимове.( небо, епітети)
небо плаче,радіє небо.(небо,метафора)
зачарований ліс; загадковий ліс, таємничий ліс (ліс, метафора)
загадковий,дивовижний, таємничий, озеленений, квітучий( ліс, епітети)
Тому що Павлусь сказав, що його сестра 'знає' де знаходиться син Девлет-Гірея