Тема: показ люблячого, ніжного, відкритого серця дитини (Федько), яке протиставляється жорстокості дорослих, потворному і злочинному суспільству, яке калічить маленькі життя і маленькі душі.
Ідея: возвеличення чесності, незрадливості, почуття власної гідності, винахідливості (Федько) і водночас засудження бешкетливості, схильності до нерозважливих вчинків, показної вихованості, манірності, лицемірства, егоїзму (Толя)
Експозиція: знайомство з Федьком, його розбишацькою поведінкою, характером; взаємостосунки халамидника з іншими хлопцями.
Зав’язка: вирушення хлопців на льодохід.
Кульмінація: сцена, в якій після пригоди на річці, коли Федько врятував хлопчика Толю, батьки тяжко карають ні в чому не винного «халамидника». Толя хоче перекласти свою провину на Федька — і той ще раз рятує його.
У романі «Євгеній Онєгін» О. С. Пушкін відтворює російське життя 20-х років ХІХ століття. Поет показує пробудження громадських інтересів у передових людей свого часу, їхнє бажання до активної дії. Особиста драма Євгенія Онєгіна відобразила духовну драму прогресивного дворянства 20-х років XIX століття.
Євгеній Онєгін різко виділяється серед інших героїв роману. Він не «позитивний герой», але і не «негативний герой». І це змушує нас активніше, без підказування автора, самим розібратися в характері героя роману. Соціальне становище і виховання визначили основні риси характеру Онєгіна. Він син багатого пана, «спадкоємець усіх своїх рідних». Йому не потрібно було трудитися за шматок хліба, він не вмів і не хотів трудитися. Пушкін підкреслює це, прямо говорячи про свого героя, що «праця завзята йому була нудна». Не важко зрозуміти, що з Онєгіна виріс егоїст, що піклується тільки про себе, про свої бажання і задоволення, що не вміє звертати увагу на почуття, інтереси, страждання інших людей, здатний із легкістю скривдити, образити, заподіяти горе людині, навіть не помічаючи цього.
У романі Пушкіна є ще один герой — юний поет-романтик Володимир Ленський. Ленський молодий, йому всього вісімнадцять років. Він талановитий поет, лірик, переконання його найблагородніші, найпередовіші: мрії про свободу народу. Незважаючи на свою досить солідну на той час освіту, Ленський, як дійсний романтик, не тільки зовсім не знає життя, але й не намагається пізнати його.
Тетяна росла в сім'ї дикою, неласкавою дівчинкою, яка не любить гратися з подругами, здебільшого заглиблена в себе у свої переживання. Допитлива, вона намагається зрозуміти усе навколишнє і свою власну душу і, не знаходячи відповіді на свої запитання в старших - матері, батька, няньки, - шукає їх у книгах, до яких вона мала пристрасть із самого дитинства і яким звикла вірити. Головна властивість Тетяни — висока, щира шляхетність, сильно розвинуте почуття обов'язку, щирість відчуття. Тетяна змінилася зовні, але не в душі.
Кожний вдумливий письменник у своїх творах ставив споконвічне питання: у чому сенс життя, і намагався так чи інакше відповісти на нього. Пушкін у своєму романі «Євгеній Онєгін» теж шукав відповідь і на це питання. У вираженні думок і почуттів поета величезна роль належить образам-персонажам. Можливо, у благополучній суєті столичного дворянства і відбитий ідеал життя? Ні, в описанні цих персонажів явно відчувається іронія, а то й глузування.
Объяснение:
Тема: показ люблячого, ніжного, відкритого серця дитини (Федько), яке протиставляється жорстокості дорослих, потворному і злочинному суспільству, яке калічить маленькі життя і маленькі душі.
Ідея: возвеличення чесності, незрадливості, почуття власної гідності, винахідливості (Федько) і водночас засудження бешкетливості, схильності до нерозважливих вчинків, показної вихованості, манірності, лицемірства, егоїзму (Толя)
Експозиція: знайомство з Федьком, його розбишацькою поведінкою, характером; взаємостосунки халамидника з іншими хлопцями.
Зав’язка: вирушення хлопців на льодохід.
Кульмінація: сцена, в якій після пригоди на річці, коли Федько врятував хлопчика Толю, батьки тяжко карають ні в чому не винного «халамидника». Толя хоче перекласти свою провину на Федька — і той ще раз рятує його.
Розв’язка: смерть Федька