У чому виявилася підступність Зевса? Для чого Юнона перетворилася на Енея і предстала в цьому образі перед Турном? Як троянський ватажок ставився до тих, хто загинув?
Сначала пленница попала в Крым — это обычный путь всех невольниц. Ценный «живой товар» татары не гнали пешком через степь, а под бдительной охраной везли на лошадях, даже не связывая руки, чтобы не попортить веревками нежную девичью кожу. Пораженные красотой полонянки крымчаки решили отправить девушку в Стамбул, надеясь выгодно продать ее на одном из самых больших невольничьих рынков мусульманского Востока.
В столицу султанов прекрасную пленницу отправили на большой фелюке, и продавать ее повез сам хозяин — его имя история не сохранила. По прихоти переменчивой Судьбы в первый же день, когда ордынец вывел пленницу на рынок, она случайно попалась на глаза оказавшемуся там всесильному визирю молодого султана Сулеймана I, благородному Рустем-паше. Турка поразила ослепительная красота девушки, и он решил купить ее, чтобы сделать подарок султану. Не в обиду будь сказано актрисе Сумской, но судя по описаниям в исторических хрониках, ее красота далеко не отражает истинного внешнего облика Лисовской, в которой, вероятно, кроме украинской текла и польская кровь.
Сосюра ВолодимирНі, недаремно Сосюру називають солов'єм України. Твори його запам'ятовують школярі усіх класів, тому завдяки простоті і схвильованості віршів діти починають любити поезію і літературу взагалі.
З віршами Сосюри закінчують університет і вступають вперше на власний життєвий шлях. Вірші Сосюри, покладені на музику, співають всюди...
Ліричний герой віршів Володимира Сосюри — це полум'яний патріот, людина з глибокими і сильними почуттями. Йому боліло все: не тільки горе людське, а й убита бурею пташка, зламана на дереві гілка, поникла від спеки стеблина...
В.Сосюра синівською любов'ю любить рідний край, свою Україну. Вірш "Любіть Україну" — це поетична сповідь, сповнена "щирості, душевної відвертості". Головним чином через змалювання пейзажних малюнків рідного краю автор натхненно висловлює свою велику любов до Батьківщини:
Між братніх народів, мов садом рясним, Сіяє вона над віками. Любіть Україну всім серцем своїм І всіми своїми ділами.
Лаконічно, але художньо виразно змальовано образ цієї нової, створеної руками трудящих, України. Поет гордий тим, що живе й працює разом зі своїм народом:
Що сили дає твоїй пісні, поет, У віру в прийдешнє залізну, Що слово гострішим стає як багнет? Любов до своєї Вітчизни.
Його поезія, довірлива, щира, безманірна, справді була співом душі — відкритої, людяної, дивовижно тонкої у своїх почуваннях. Поет ніжно і трепетно любив Україну, любив її солов'їну мову:
О мово вкраїнська!.. Хто любить її. Той любить мою Україну.
У своїх віршах, звертаючись до молоді, поет благає не рости безбатченками, за будь-яких умов пам'ятати і любити свою землю, свою мову.
Поняття "народ", "рідна земля", "батьківщина", "держава" зливаються у Сосюри в одному слові „Україна" Україна, за Сосюрою, не просто особа — вона мати всіх українців., а отже, всі українці — брати і сестри. З такого осмислення, з такого розуміння себе як частки спільноти випливає і почуття обов'язку одиниці перед загалом.
Народ, який породив таких поетів, як В.Сосюра, мас жити і розквітати. Тільки любов кожного громадянина до своєї Батьківщини до піднятись їй з колін і відродитись.
В столицу султанов прекрасную пленницу отправили на большой фелюке, и продавать ее повез сам хозяин — его имя история не сохранила. По прихоти переменчивой Судьбы в первый же день, когда ордынец вывел пленницу на рынок, она случайно попалась на глаза оказавшемуся там всесильному визирю молодого султана Сулеймана I, благородному Рустем-паше. Турка поразила ослепительная красота девушки, и он решил купить ее, чтобы сделать подарок султану. Не в обиду будь сказано актрисе Сумской, но судя по описаниям в исторических хрониках, ее красота далеко не отражает истинного внешнего облика Лисовской, в которой, вероятно, кроме украинской текла и польская кровь.