Тверда:
Це був чистий розбишака-халамидник. (розбишака)
Ворота високі і там ніби скринька така зроблена. (скринька)
Хлопці догадуються і прив'язують до хвоста ганчірку. (ганчірка)
Як добре зробити путо, нитка не дасть дуги. (нитка, дуга)
Ось-ось змій прочитає телеграму. (телеграма)
М'яка:
Руки в кишені, картуз набакир, іде, не поспішає. (кишеня)
Руки сиві од олова літер, які він складає в друкарні. (друкарня)
А найбільше Федькові доставалося за Толю. (Толя)
Пожильці їм знесуть плату за квартири, мужики за землю грошей привезуть, їх ніхто не вижене з квартири, хоч би Толя як обидив Федька. (земля).
Не кумпанія вони тобі. (кумпанія - компанія)
Толя, притаївшись біля вікна, дивиться на вулицю (вулиця)
Мішана:
Але він того не міг зробити: кричати на вулиці не личить благородним дітям, бігти ж трудно, бо кожушок його такий довгий та тяжкий, а на ногах глибокі калоші. (калоша)
Ще: межа, круча, тиша, душа (не встигаю з реченнями подати)
Объяснение:
1. Хто годував Жар-птицю? (сусідка)
2.Як жар-птиця змогла втекти з клітки? ( сусідка забула замкнути дверцята клітки)
3.Як виглядала стара гава?(старезна, без ока, та ще й кульгава)
4.Скільки було років гаві?(триста)
5.Як звали гаву? (Пава)
6. Чому воронам і гаві не сподобалась Жар-птиця? (Вона була яскравою)
7. Чому людям посмурніли лиця? (Бо пропала Жар-птиця)
8.Чому вона пропала? (Бо почалася зима і птиця захворіла)
9. Що читає хвора Жар-птиця? ( "Барвінок" і "Мурзилку".)
10.Що клює Жар-птиця в ліжку? (Родзинки)
1. "синіє щастя у душі моїй" – метафора, сині васильки автор порівнює з кольором очей коханої. Цю барву художники-живописці вважають холодною. А під пером поета вона наповнюється теплом: «І синіє щастя у душі моїй».
2. Природа у вірші одухотворена, вона радіє і сумує разом з ліричним героєм, у душі якого панує оптимістичний настрій навіть тоді, коли він усвідомлює конечність людського життя. На зміну одному поколінню приходить інше, а вічними й нетлінними зостаються краса кохання, теплота людських сердець, єднання людини з природою:
Так же буде поле, як тепер, синіти і хмарки летіти в невідомий час, і другий, далекий, сповнений привіту, з рідними очима порівняє нас.
У вірші немає суму, що таке недовговічне людське буття. Оптимістична і філософська в своїй основі поезія вічно молодого співця допомагає людям жити й любити.
3. І якщо у вірші «Васильки» домінує синій колір,
то в поезії «Осінь» ця барва гармонійно поєднуєть-
ся з жовтим і золотим...
4. «Осінь» Особливе враження справляє яскравий зоровий образ: жовтокоса й синьоока вершниця на чорному коні, під золотими копитами якого, немов у казці, змінюється все довкола. Краєвид нагадує пустку, навкруги панує тиша — усе скорилося силі цієї казкової вершниці.
«Васильки» Сині васильки автор порівнює з кольором очей коханої. Цю барву художники-живописці вважають холодною. Природа у вірші одухотворена, вона радіє і сумує разом з ліричним героєм, у душі якого панує оптимістичний настрій навіть тоді, коли він усвідомлює конечність людського життя.
5. Епітети: «синя тишина», «пелюстки печальні», «осінь жовтокоса», «синьоока осінь», «баский кінь», «сади пустинні», «далечінь холодна», «берізка гола», «золоті копита чорного коня»
6. Метафора: «покора розлита», «В’яне все навколо, де пройдуть копита».
Объяснение: