ответ:Марічка Гутенюк - кохана Івана. Надзвичайно добра дівчина. Вона віддана своїй коханій людині. В неї чудовий голос і вона гарно співає та складає пісні. Віддана, гарна, співоча, ніжна, палка,турботлива.
Палагна - дружина Івана- На відміну від ніжної, вразливої та романтичної Марічки, Палагна постає як доволі вульгарна, приземлена, меркантильна жінка.Між Іваном та Палагною немає кохання, лише тверезий розрахунок, це шлюб, продиктований суто господарськими потребами. Проте Палагна теж потребує любові, яку знаходить в обличчі сусіда, могутнього чарівника Юри.
Спільного майже немає. Іван кохає Марічку, а Палагну ні. Вони дуже різні особистості ( протилежні ).
Минуло багато років з того часу, як жив і творив видатний український драматург, письменник і філософ Григорій Сковорода. Проте, актуальність його творів не менша, ніж півтора століття тому. Його заповіді працьовитості, людяності, добра, справедливості знаходять відгук і в серцях наших сучасників.
Ще за життя Г. Сковороду називали «українським Горацієм» і «українським Сократом», бо саме завдяки йому на Україні значно розвинулися педагогіка, література і філософія. Усьому цьому філософ уділяв багато уваги у своїх творах, в яких оспівував прагнення співвітчизників до волі і щастя, працьовитих людей, висміював панів за знущання з народу і за їх «патріотизм». Г. Сковорода був впевнений, що найвищою цінністю є людина та її воля.
На жаль, за життя Г. Сковороди не було опубліковано жодного його твору, та, попри все, його поезії швидко поширювалися Україною – їх передавали звичайні люди з вуст у вуста. Непідкупне і гостре слово філософа торувало стежку до свободи і спалахувало чистим вогнем посницького свавілля. Він цілком справедливо вважав, що щасливим може стати тільки той народ, в якого відчуває себе щасливою будь-яка людина.
Г. Сковорода постійно шукав змогу до своєму народові. Тому він і проводив просвітницьку роботу серед народу: філософ пояснював людям в доступній формі різні явища життя природи і суспільства, викладав свої педагогічні і філософські ідеї, а у вільний від цього час учив грамоті дітей селян. Він не мав сумніву, що навчання до точніше і швидше виявити природні здібності кожної людини, сприятиме більш успішному оволодінню уміннями і знаннями, які необхідні для продуктивної праці, найбільш корисної людині і суспільству. У поглядах Г. Сковороди було дуже багато спільного з тим, що висловлювали найвидатніші просвітителі тієї епохи.
Письменник підніс і розвинув далі ідею «пізнавати самого себе», яка була висунута ще Платоном і Сократом за п’ятсот років до нашої ери. Г. Сковорода настоював на тому, що для того, щоб усвідомити свої фізичні і розумові здібності, закладені в кожну людину самою природою, їй потрібно себе пізнати. Це дозволить обрати найбільш відповідний рід трудової діяльності – «сродну працю». При цьому трудитися треба так, щоб не тільки забезпечити свої потреби, а й приносити користь суспільству. А щасливою людину зробить сам процес «сродної праці» разом з усвідомленням того, що результати цієї праці високоякісні, корисні собі і суспільству. Усе своє життя письменник був співцем праці, в якій він бачив сенс і основу життя. Він казав: «Життя і справа є одне й те ж».
Свої філософські твори, серед яких притчі і байки, Г. Сковорода старався писати так, щоб вони були добре зрозумілими не тільки освіченим верствам населення, а й простим людям, причому, особливо їм. Щоб ці твори змушували замислюватися над різноманітними явищами життя, вчили думати і будили свідомість людей.
Свою видатну збірку байок під назвою «Байки харківські» Г. Сковорода написав у період з 1769 по 1774 рік, коли залишив свою педагогічну діяльність і жив у різних селах неподалік від Харкова. У збірку увійшло 30 творів, в яких, з одного боку, автор продовжив традиційну тематику відомих на той час байок інших авторів, а з іншого боку, виступив як новатор, бо значно розширив тематичні обрії цього виду творів і вивів їх на самостійний жанровий шлях.
Г. Сковорода визначав байки як «мудрі іграшки, які в собі ховають силу». Він добре розумів, що тільки форма байки дозволяє авторові висловлювати і пропагувати особисті політичні, суспільні, філософські і етичні погляди.
Ідейно-тематична спрямованість байок не була дуже широкою, бо обмежувалася потребами тогочасної практичної моралі. Як і його попередники у цьому жанрі, Г. Сковорода підносив позитивні людські риси, розум, любов, дружбу, показував, що справжня людська цінність визначається не посадами, чинами, титулами, походженням, багатством, красою, одягом, тобто не зовнішніми, а внутрішніми якостями.
Жанр: громадянська лірика, зв’язок поезії з усною народною творчістю. Тема: відтворення трагічного становища життя на Україні, пов’язаного з тогочасним суспільним ладом. Ідея: засудження влади, яка руйнує щастя українців, чинить перешкоди повноцінному їх життю. Основна думка: немає радості, щастя в українських оселях, бо народ позбавлений волі. Художні засоби «Ой три шляхи широкії» Метафори: «шляхи зійшлися», «калина зов’яла», «шляхи терном заростають» Епітети: «шлях широкий» Композиція «Ой три шляхи широкії» Експозиція: брати розійшлися з України на чужину. Зав’язка: рідні брати насаджують дерева, кущ калини як обереги на випадок лиха, нещастя. Кульмінація: страждання матері, сестри, діточок, коханої, внаслідок цього висихають насаджені ними явори, ясени, тополя, калина.
ответ:Марічка Гутенюк - кохана Івана. Надзвичайно добра дівчина. Вона віддана своїй коханій людині. В неї чудовий голос і вона гарно співає та складає пісні. Віддана, гарна, співоча, ніжна, палка,турботлива.
Палагна - дружина Івана- На відміну від ніжної, вразливої та романтичної Марічки, Палагна постає як доволі вульгарна, приземлена, меркантильна жінка.Між Іваном та Палагною немає кохання, лише тверезий розрахунок, це шлюб, продиктований суто господарськими потребами. Проте Палагна теж потребує любові, яку знаходить в обличчі сусіда, могутнього чарівника Юри.
Спільного майже немає. Іван кохає Марічку, а Палагну ні. Вони дуже різні особистості ( протилежні ).