Пізня весна
Цього року весна запізнилася. Уже так хотілося тепла, а сонячні промінці, хоч і виглядали з-за хмарок, та все ж не поспішали дарувати свої лагідні обійми. Лежав сніг. У березні ще були морози. Того ранку я йшов до школи повз озеро, вкрите кригою. Вітер проймав наскрізь, аж зводило зуби. У школі хлопці повідомили, що біля озера сіла велика зграя лелек, які повернулися з вирію. Всі зраділи і вирішили, що після уроків побіжимо туди. І ось, лиш пролунав дзвоник з останнього уроку, ціла юрба дітлахів зібралася біля школи. Ми наввипередки бігли до озера. Кожен намагався бігти швидше, щоб першим побачити птахів, які обов’язково повинні принести весну. Прибігши, побачили знесилених птахів, що топталися на березі, сподіваючись знайти хоч якусь їжу.
Минали дні. Птахам нічого було їсти, і вони почали гинути. Тоді мешканці села вирішили до нещасним. Люди підгодовували їх, приносячи на берег їжу. І дорослі, й малі несли все, що могли їсти лелеки. Хто зерно, хто хліб... Більшість чорногузів наші односельці врятували.
Птахи, відпочивши, полетіли до своїх домівок, на старі гнізда.
Ø Визначити структуру тексту. На які частини можна його поділити? Який сюжет цього тексту?
ІV. Опрацювання пам’ятки до складання твору-оповідання
План:
1. Березневі морози.
2. Повернення з вирію лелек.
3. Пташиний голод.
4. Порятунок чорногузів.
5. Повернення птахів до своїх домівок.
Відповідь:
Знамениті ” Записки про Шерлоке Холмсе” Артура Конан Дойла у свій час принесли їхньому авторові світову популярність. Інтерес до цих детективних історій не пропав і сьогодні, а головний герой – Шерлок Холмс – приватний детектив з Бейкер-стрит, продовжує скоряти читачів своїми дивними здатностями
На сторінках оповідання ” Голубой карбункул ” ми в черговий раз зустрічаємося із цією дивною людиною, незвичайні розумові здібності якого до йому розкрити новий заплутаний злочин. І в черговий раз дивуємося його здатності зауважувати нікому не видимі деталі й будувати оригінальні умовиводи. У цьому оповіданні ми стаємо свідками того, як непоказна на перший погляд річ – старий фетровий капелюх – “послужить ключем до розгадки страшної таємниці, і завдяки їй… удасться викрити й покарати злочинця”. Хоча саме цей випадок не був таким вуж серйозним злочином. Власник капелюха піддався нападу хуліганів. Йому вдалося бігти, але біг він так поспішно, що на місці події залишилися його капелюх і гусак, якого зважаючи на все він придбав до Різдва.
Вивчивши знахідку, Шерлок Холмс відразу ж склав про цю людину свою думку й навіть обчислив його ім’я. Але отут виникла складність – з’ясувалося, що людей з таким ім’ям у місті проживає кілька сотень
Тоді Шерлок Холмс застосував свій геніальний дедуктивний метод і прийшов до наступних висновків: хазяїн капелюха – людин розумний, ще якихось три роки пристойний статок, що тому мав, але тепер розорився, упалим духом, так до того ж втратив розташування чоловік і жінка. Шерлок Холмс був уже готовий розшукати нуж. ного людини й “закрити справу”, коли на його шляху встала нова перешкода. У зобі залишеного втікачем гусака на превеликий подив виявився дорогоцінний камінь, за який його господарка на додаток до вже обіцяної винагороди в тисячу фунтів “віддала б половину всіх своїх багатств”. Подальші події показують нам, що Шерлоку Холмсу не склало великої праці побудувати ланцюжок від цього самого гусака до його власника, а потім і до викрадача каменю. Ідею же про те, що до викрадення коштовності має відношення власник фетрового капелюха, Холмс відкинув відразу, підтвердивши свої здогади при зустрічі з Генрі Бейкером, що з радістю прийняв від детектива замість свого гусака іншого, тому що поняття не мав про дорогоцінний камінь, захованому в зобі птаха.
Зустрівшись із теперішнім викрадачем, геніальний детектив змусив його розповісти все від початку до кінця й зізнатися всодеянном.
Багато справ Шерлока Холмса були пов’язані з людьми, для яких нормою життя стали неправда, підлість, зрадництво, підступництво й лицемірство, однак, довідавшись історію нещасного хлопця, що піддався випадковій спокусі, знаменитий детектив відпустив його. В’язниця, на думку Холмса, зробила б із цієї людини закінченого негідника, але, відпустивши його на волю, детектив дає йому шанс виправитися. Він упевнений, що життя піднесло цьому хлопцю гарний урок, і він ніколи більше не повторить подібної помилки
Як бачимо, справа виявилося не занадто складним, але для Шерлока Холмса, по його ж власних словах, “дозвіл цієї загадки – саме по собі нагорода”. А ми, читачі, познайомилися із черговою захоплюючою історією й ще раз зачудувалися проникливому розуму знаменитого детектива
Пояснення:
чорна рада» п. куліша — перший соціально-історичний український роман, в якому відбилися особливості національного характеру запорожців. в основу історичної романістики покладено зображення складних, переломних періодів історії, бурхливі події яких зумовили гострі ситуації, формували сильні характери, безмежно віддані своїм ідеям особистості. тому роман п. куліша «чорна рада» ми по праву можемо віднести до загалу найкращих світових зразків романтичних творів. історичною основою роману є події, що відбувалися в україні в роки руїни, коли після б.хмельницького (1657) почалася боротьба за гетьманську владу. на правобережжі правив польсько-шляхетський ставленик павло тетеря. а на лівобережжі точилася запекла боротьба між такими претендентами: переяславським полковником якимом сомком, що був обраний на старшинській раді в козельці наказним гетьманом, хоч російський цар і не затвердив його, та кошовим отаманом запорізької січі іваном брюховецьким. 27—28 червня 1663 року в ніжині відбулася «чорна рада», в якій брали участь широкі маси населення, чернь — селянство, міщани, козацька голота. гетьманом було обрано брюховецького, а сомка покарано. який же висновок можна зробити, прочитавши цей історичний роман? чи правильний вибір зробив народ, обравши кошового отамана гетьманом? чи справді він відстоював інтереси народних мас? автор майстерно змальовує все те лихе, підступне, що призвело до міжусобиць, до кровопролитної війни. іван брюховецький до виборів являв собою простоту, щирість, обіцяв усім, хто його підтримає, усілякі блага. і портретна характеристика автора відповідна: «чоловічок сей був у короткій старенькій свитині, в полатаних штанях, чоботи шкапові попротоптувані — і пучки так наче собі чоловічок простенький, тихенький». брюховецький шанобливо називав козаків «товариство миле», «мої рідні братчики», «дітки», з особливою повагою ставився до старих запорожців, говорячи, що у їхніх «шановних головах увесь розум сидить». пізніше, ставши гетьманом, промовляє: «обдули ми дурне мужицтво, обдули міщан, обдули й старих дундуків». ось справжня сутність брюховецького. отже, народ помилився в своєму виборі. зовсім іншими фарбами змальований сомко. автор не приховує замилування цим героєм, наділяє його найкращими рисами. сомко виступає як мудрий державний діяч. його ідеал — соборна україна, об'єднана під гетьманською булавою, звільнена від підлеглості москві. «дай щоб обидва береги дніпровії приклонилися під одну виженем недоляшка з україни, одтиснем ляхів до самої случ і, та, держачись за руку з москвою, громитимем усякого, хто покуситься ступити на руську землю! » сомко мріє про сильну державу, де панувала б правда: «уже пора нам знати, що нема там добра, де нема правди». герой виступає втіленням моральних чеснот. як справжній лицар, не допускає думки про власний порятунок ціною життя кирила тура. прийшовши до влади, іван брюховецький жорстоко розправляється з політичними . у літописі самовидця повідомляється про цей факт: «вступаючи в осінь, о святому симеоні, того літа за позволенієм його царського величества наказав гетьман брюховецький постинати гетьмана сомка і васюту, полковника ніжинського, полковника лубенського, осавулів та інших полковників заслано на москву, котрих на сибір заслано, немало старшини козацької». отже, народні маси обрали шлях, яким повинна була йти україна, усвідомивши свою помилку набагато пізніше. автор підкреслив, що суперечності між козацькою старшиною і широкими народними масами ніколи б не вивели україну на новий щабель розвитку.