Я хотіла б звернути вашу увагу на те, що кожна людина вже від народження тісно пов’язана з природою. Тому бережімо її.
Спробую переконати чому природу треба берегти. По-перше, бережливе ставлення до природи, віддячується нам здоров’ям. Тоді усі могли би бути здоровими. По – друге, дуже корисно влітку покупатись у прохолодній прозорій річці. Вода та сонце нехай гартує наш організм. По – третє, кожне зрубане дерево не поповнить наше повітря киснем, не прихистить влітку від пекучого сонячного проміння, тому не можна бездумно рубати ліси. Нехай посадить кожен хоча б одне деревце. По – четверте, краса природи милує наш погляд, заспокоює. Нехай панує краса і спокій. По – п’яте, чисте довкілля – це гармонія у природі, чудовий спів птахів, багатий урожай. Ще багато можна було б сказати про довкілля, часткою котрого ми є самі.
Ось чому бережімо природу.
Тема цієї повісті розкривається зображення трагічного кохання Марічки та Івана.
Сила кохання, безглузда кровна ворожнеча, поміж сім'ями, через що Марічки та Івану доводилось проховувати свої почуття. Але ці почуття закохоності тривали не довго, оскільки коли Іван пішов у полонину працювати, Марічка не могла більше терпіти і пішла до свого коханого, але стався нещасний випадок, Марічка впала зі скелі (за фільмом) до води і загинула, довго було нещастя у Івана, горював він без неї, але навіть після одруження на іншій жінці він її не кохав і згадував свою Марічку. Оце справжнє кохання Марічки та Івана.
вроде правильно))))))