1. назвіть усіх героїв повісті, розподіливши на головних і другорядних. поясніть, як ви робите такий розподіл.
2. де відбуваються події повісті?
3. перекажіть близько до тексту реальний та фантастичний епізоди твору.
4. який предмет відіграв чарівну роль у творі?
5. поміркуйте, чому вадим своїми витівками дратував русальоньку?
6. як сашко ставився до софійки? чому?
7. поясніть, у чому полягало прокляття роду кулаківських.
8. кого можна вважати однодумцями софійки, а кого - ні?
9. як ви гадаєте, чи схожі герої повісті на реальних школярів, з якими ви щодня зустрічаєтесь?
10. у повісті є група героїв, що уособлюють зло, а є герої, що уособлюють добро. хто з них перемагає і чому?
11. чи закономірним, на вашу думку, є фінал повісті?
Хто не мріє стати спортсменом? Хто не хоче бути сильним та здоровим? Мабуть, усі, хто займається спортом, мріють стати чемпіонами.
Я, як і більшість моїх ровесників, теж захоплююся спортом. Люблю грати у футбол, кататися на ковзанах. Я також пробував займатись і бігом, і стрибками, і гімнастикою, але особливих успіхів не досягав. Мої однокласники кажуть, що в мене немає здібностей. Але хіба займатися спортом повинні тільки "перспективні" хлопці й дівчата? А як же дізнатися чи "перспективний" ти чи ні, якщо тебе не розглядатимуть на фоні інших спортсменів. Тож на мою думку, спортом повинні займатися всі, хто відчуває внутрішню потребу в цьому. У кожного є своя спортивна вершина, і кожний прямує до неї своїм шляхом.
Те, що наш український народ вижив як етнос, існує і, врешті, надбав свою незалежну державу – дійсно унікальний феномен. Це воістину якесь чудо, що позбавлений формальної еліти, розірваний по територіях декількох держав народ, саме існування і мова якого геть-чисто заперечувалися сусідами, зумів зберегтися, зберегти свою мову, затвердити себе і з’єднатися у свою власну державу. Це є феноменально, бо подібного чуда не відбулося з жодним іншим народом ні в європейській, ні в азіатській історії. Пішли в небуття провансальці, лужичани, практично втратили свої мови шотландці, ірландці, бретонці і багато інших етносів. Але ми і наша мова вижили. «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування», - писав Панас Мирний. Справді, мова — то найбільший скарб будь-якого народу. Тисячоліттями, віками, роками плекала її земля предків, передавала з покоління в покоління, вкладаючи дедалі більше народну душу і водночас формуючи її. Досвід людства упродовж тисячоліть переконливо доводить, що занепад мови — це зникнення нації. Якщо ж мова стає необхідною і вживається насамперед національною елітою — сильною і високорозвиненою стає нація і держава.
Объяснение: