Олесь - головний герой автобіографічного оповідання Григіра Тютюнника "Дивак". Проблематика твору (єдність людини та природи, право людини на власну думку, особливість та індивідуалізм) відкрита саме через Олеся, його світосприйняття.
Проблема індивідуальності людини завжди була одною з найголовніших у культурі людства, і Олесь, наш головний герой, також як і усі особливі у чомусь люди, потрапляє у конфлікти з оточуючими. Він зацікавлений, розумний хлопчик, який з незрозумілою іншим любов*ю ставиться до природи та світу. "Навіщо лід псуєте? — у відповідь Олесь. — Він ще молодий", - так відподів своїм шкільним друзям хлопець, за що й отримав у віповідь гулю під оком. Люди завджи сповнюються страхом, коли взаємодіють с чимось незрозумілим, та що говорити про дітей - вони ще не мають вантажу життя, маючи який ти навчаєшься розуміти, що у кожної людини свій тягар і людина має відрізнятися від іншої для того, щоб життя було цікавішим, кращим та більш добрим.
Я була би щаслива (щаслив) зустріти такого хлопця як Олесь. Його унікальний погляд на світ навчив би мене новому, унікальному. Він прагне жити по справедливості, мрійник, дуже вразливий ("Олесь ще дужче захвилювався, ледве не заплакав від щирості і солодкого почуття братерства"), це захоплює та вражає мене. Він пробачає кривдників, не злопам'ятний, товариський - я вважаю, що саме цього мені не вистачає ("Олесь згарячу ніяково посміхнувся, поторкав мокрою рукавичкою тверду ґулю під оком і, ковзаючись, побрів до школи"). Я вважаю, що саме з ним я би зміг розділити своє бачення прекрасного у природі і світі. Я теж прагну захищати усе живе, і тому Олесь був би для мене дуже добрим другом.
Объяснение:
Багато сторіч і навіть тисячоліть тому давні мудреці казали, що мистецтво — це дзеркало природи. Звісно, з часом ставлення до того, що і під яким кутом, так би мовити, має в цьому дзеркалі відбиватися, змінювалися. Але у будь-якому разі зрозуміло, що мистецтво так чи інакше має бути пов'язане з життям, бо інакше воно не буде потрібне людям. Тільки впізнаючи себе і свої власні почуття у творах літератури, читач відчуває зацікавлення, його хвилює той чи інший сюжет, спонукає до роздумів, очищує і збагачує духовно. Тим більше ця закономірність стосується драматургії, оскільки вона є чи не найбільш реалістичним родом літератури.