Природа України – багата та різноманітна. Завдяки географічному положенню та кліматичним умовам у нас є просторі степи й густі ліси, лагідні моря й величні гори, бурхливі річки та спокійні озера, на просторах країни ростуть тисячі видів рослин та водиться величезна кількість тварин. Змінюються пори року – і кожна з них дарує нам свою особливу красу.
Україна завжди асоціюється з безкраїми золотими ланами під чистим блакитним небом. Повний дозрілий колос пшениці символізує багатство та родючість, він важкий і хилиться до самої землі, ніби дякуючи за силу, якою вона його наповнила. Над ланами легко кружляють птахи, і далеко навкруги розноситься їхній спів.
У горах Криму дуже красиво наприкінці весни. Схили вкриті свіжою зеленою травою та квітами, а внизу плескається Чорне море – зовсім не чорного, а блакитно-бірюзового кольору. Силуети далеких гір, ніби намальовані аквареллю, здаються, пливуть у морі. Десь серед хребтів причаїлися стрімкі водоспади, проте вони невеличкі та майже повністю пересихають улітку. Поруч із ними завжди свіже та прохолодне повітря, а вода така прозора, що видно кожен дрібний камінь на дні.
Природа України радує око. Проте справжня її краса в тому, що вона наділяє нас усім необхідним для життя – повітрям і водою, корисними копалинами, їжею, сировиною для будування, пошиття одягу, друкування книжок тощо. Щоб краса української природи не збідніла, не зникли її чудові ландшафти, не зміліли річки, не вимирали тварини ми маємо піклуватися про неї – будувати екологічні виробництва, користуватися чистою енергією та й просто не смітити на вулицях. Це зовсім неважко, а може принести хороший результат, якщо ми всі так робитимемо.
Переоцінити значення любові в нашому житті дуже важко. На мою думку, вона є невід’ємною складовою людського щастя, оскільки здатна наповнити наші сірі будні різноманіттям яскравих барв. «Хто перестав любити і робити помилки, той може поховати себе живцем», — писав Гете. Ван Гог взагалі вважав життя без любові аморальним станом.
Що ж воно таке, без чого наше життя — лише існування? У тлумачному словнику цей термін трактується як «почуття глибокої сердечної прив’язаності до кого-небудь або чого-небудь».
Вчені пояснюють любов як хімічні процеси у мозку. Поети пишуть, що кохання непідвладне нашому розуму: воно живе в серці. Що ж це за диво — любов? Коли ми говоримо про неї, то маємо на увазі не лише кохання, а й теплі почуття до своїх батьків, рідних, друзів, турботу про домашніх тварин, у це поняття вкладаємо і хвилювання за долю Батьківщини.
Любов потрібна кожній людині, адже вона омолоджує її душу й дозволяє дихати на повні груди. Кохання допомагає людині забувати про свої роки, долати важку недугу, витримувати жорстокі удари долі, воно втішає у хвилини розпачу та подвоює радість. Це почуття — дар божий. Не кожна людина, оглядаючись на прожиті роки, може сказати: «Так, як я, не кохав ніхто!» Як дерево з товстою корою, але трухлявою серединою, не може зеленіти, так і людина із кам’яним серцем не здатна відчувати на собі всі радощі життя.
Кохання — головний б втечі від самотності, яка мучить багатьох чоловіків і жінок. Погодьтесь, що так важливо в цьому житті відчувати себе комусь потрібним. Своїй родині, колегам по роботі, старенькій бабусі чи хоча б сусідці… Хоч би комусь! Не просто так люди, які назавжди попрощалися зі своєю другою половинкою, тримають вдома котиків та собачок. Так реалізовується їхня потреба у любові. Так вони повертають собі бажання жити.
Найсильніша любов — материнська. Жінка любить свою дитину попри всі негаразди. Така любов інколи непомітна, часом, навпаки, нав’язлива, але завжди щира, справжня. Любов матері ніколи не згасає, вона живе вічно.
Життя — квітка, кохання — мед з неї. Щасливий той, хто вміє його збирати.
Объяснение: