Відповідь:
Сюжетні колізії роману "Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських" розгортаються навколо історії школярки Софійки, родина якої переїздить до нового помешкання. Серед багатьох речей, що перевозять батьки дівчинки, є стара бабусина шафа, призначена для подорожей у часі.
Головною героїнею роману є доброзичлива та чуйна по відношенню до людей, кмітлива Софійка. Дівчинка-підліток постає перед нами слухняною донькою і доброю сестричкою, закоханою ученицею і щирою подругою, невтомним "пінкертоном" і краєзнавцем-
любителем: "Пронозлива дуже! Навіть я при ній мало, як ти кажеш, не розкололась!", "Софійка вміла міркувати", "Але хлопець
Софійчиної мрії не мусив би палити. Як не палять ні тато, ні Сніжанин жених", "Правду мама каже, що вона вередлива".
Риси характеру персонажа, виразно відтворені автором роману через вчинки та поведінку, доповнюються мовною характеристикою.
5 речень
Відповідь:
Літературна казка виникла за класицизму як «низький» розважальний жанр. Відомо, що в XVII—XVIII ст. казки були поширеною розвагою у європейської знаті та розігрувалися в придворних феєріях.
Літературна казка на території України спочатку була представлена авторськими переказами та інтерпретацією фольклорних сюжетів, стилізацією під народну казку, використанням народних мотивів тощо. Такі казки створювали зокрема письменники XIX ст.: Марко Вовчок, Степан Руданський, Іван Манчжури, Панас Мирний, Олена Пчілка, Леся Українка, Іван Франко, Михайло Коцюбинського. З часом українські, як і зарубужні, авторські казки відходять від фольклорних витоків, зображають у казковій формі злободенні питання, завуальовано критикують негативні суспільні явища.
Василь бідний селянський парубок, сирота, працює свитником у місті. Він розумний, гарний, працьовитий і релігійний. Василя показано як скромну, щиру, палаючу й нелукаву людину, що шанобливо ставиться до старших і кориться патріархально-родинним звичаям.Велика чутливість і переживання властиві Василеві. Він тяжко сприйняв смерть коханої, навіть хотів покінчити життя самогубством, але знайшов інший вихід зі становища: постригся в ченці печерського монастиря, де незабаром помер під іменем отця Венедикта.
В образі Василя втілено глибокі переживання від втраченого щастя. О. Гончар, виходячи з «народних критеріїв», писав: «В образі Василя письменник намагався втілити найхарактерніші риси кращого парубка, такого хлопця, який був би гідним Марусі»
Образ Петра — це ідеальний образ бідняка, він представник трудового народу.
Петро працьовитий, сердечний, щирий, безкорисливий, має почуття власної гідності. Крім того, він навіть здатний, як і Наталка, на самопожертву, тому й хоче відмовитися від коханої дівчини, щоб вона жила забезпечено й не йшла проти волі матері, ще й віддає їй зароблені гроші, щоб возний не докоряв Наталці її бідністю. Петро кохає Наталку «більше всього на світі», «більше як самого себе».
Через бідність Петрові доводиться постійно мандрувати. У пошуках роботи Петро був «і у моря, був і на Дону, заходив і в Харків…». Але Петро перебуваючи в Харкові, хоча і беріг кожну копійку, але відвідував театр, давав правильну оцінку театральним виставам, що свідчть про його освіченість. Для нього театр — «таке диво — як побачиш раз, то і вдруге схочеться». В культурному відношенні Петро стоїть вище виборного і возного, на думку яких, театр існує тільки для того, щоб «гроші видурювати.