Характеристика Сашка “Зачарована Десна” Сашко – головний герой автобіографічної повісті Олександра Довженка “Зачарована Десна“. Оповідач у зачарованій Десні – сам письменник, який виступає , як автор, як герой твору – Сашко.
Одна за одною в повісті спливають розповіді, які починаються с перших спогадів маленького селянського хлопчика за ім’ям Сашко. Цей маленький селянин, незважаючи на те, що в нього був реальний прообраз, втілив в собі кращі риси українських дітей. Сашко зізнається у любові до тварин: «Ластівок любив у клуні, деркачів — у лузі…», крім того, від дуже полюбляє природу, життя яко гає на вулицях та околицях свого села. Хлопець дуже часто замислюється або мовчки милується самими звичайними явищами, що відбуваються у природі и вважає все чим-то надзвичайним: “Жили ми в повній гармонії з силами природи. Зимою мерзли, літом смажились на сонці, восени місили грязь, а весною нас заливало водою, і хто цього не знає, не знає тієї радості і повноти життя”.
Міге́ль (Міґе́ль)[5] де Серва́нтес Сааве́дра (ісп. Miguel de Cervantes Saavedra, locally [miˈɣel de θerˈβantes saˈβeðɾa]; 29 вересня 1547 — 22 квітня 1616) — іспанський новеліст, драматург і поет, класик світової літератури («Галатея», «Дон Кіхот», «Мандри Персилеса та Сигізмунда», «Прикладні новели»). Відомий, насамперед, як автор роману «Дон Кіхот», який багато критиків називають першим сучасним романом та одним із найкращих творів світової художньої літератури.
Міге́ль де Серва́нтес Сааве́дра
ісп. Miguel de Cervantes Saavedra
Cervantes Jáuregui.jpg
Міге́ль де Серва́нтес
Ім'я при народженні
ісп. Miguel de Cervantes
Псевдо
Manco de Lepanto
Народився
29 вересня 1547
м. Алькала-де-Енарес, Іспанія
Помер
22 квітня 1616 (68 років)
Мадрид, Іспанія
·Цукровий діабет 2-го типу
Поховання
Жіночий монастир босоногих Трінітарців[1]
Країна
Іспанія[2]
Bandeirareinogaliza.svg Королівство Галісія[3]
Національність
Іспанці
Діяльність
новеліст, романіст, поет, драматург
Alma mater
Q5849846?
Мова творів
іспанська
Жанр
поезія, роман, трагедія і Інтермедія
Magnum opus
«Дон Кіхот Ламанчський»
Конфесія
Римо-католицька церква
Батько
Rodrigo de Cervantesd
Мати
Leonor de Cortinasd
У шлюбі з
Catalina de Salazar y Palaciosd
Діти
Isabel de Saavedrad
Автограф
Miguel de Cervantes signature.svg
CMNS: Мігель де Сервантес у Вікісховищі
Q: Висловлювання у Вікіцитатах
S: Роботи у Вікіджерелах
Життя
Літературна діяльність
Увічнення пам'яті
Твори
Переклади українською
Примітки
Література
Жодна людина в цьому світі не може, не повинна, не має права не любити найголовнішого - світу природи, яка її оточує. До цього закликає всіх нас цей вірш Володимира Підпалого.
Природа - це близьке створіння, з яким можна бути цілком відвертим, ділитися своїми почуттями, думками, сподіваннями. Між людиною і навколишнім світом споконвіків існував духовний зв"язок, духовна і матеріальна єдність. Людина завжди вважала себе дитиною природи. Тому вона не повинна порушувати спокій маленьких пташенят у гніздечку, адже вони так само хочуть жити, як і всі живі істоти.
Але чи завжди ми вгамовуємо свої споживацькі інстинкти, приборкуємо нестримне бажання здобути з довкілля все найкраще і в якнайбільшій кількості? Таке хижацьке ставлення до найголовнішого в нашому житті зрештою призводить людину до самознищення.
Природа - годувальниця. Вона, як мати, з якою ми з"єднані пуповиною, дає нам все, що потрібно для життя. І не лише матеріальні блага постачає нам природа, а й виховує нашу свідомість, вона є джерелом національного характеру й менталітету людей з різних куточків земної кулі. Що інше, як не природа, стало основою для розвитку наукових знань, що ними оволоділо людство? З чого, якщо не з природи, людина черпає наснагу до творчості, хист до мистецтва? Ця єдність дає нам і відчуття духовності, спонукає до роздумів про вічність життя на Землі, про одвічну мудрість та могутність природи.
Саме до таких роздумів спонукав мене цей вірш.