Объяснение:
Умови життя Тома і Гека.
Обидва — сироти, однак життям Тома опікується тітка Поллі, ,
Гек живе сам і щодня має дбати про їжу та дах над головою, він більш самостійний та серйозний.
Навчання Тома і Гека.
Том навчається у недільній школі, має зубрити тексти з Біблії.
Гек ніде не навчається, йому обтяжливе будь-яке навчання.
Якості характерів Тома і Гека.
Обидва — веселі бешкетники
Гек більш досвідчений у життєвих питаннях, він може вижити в будь-якій ситуації. Гек самостійніший, ніж Том, не любить підкорятися, виконувати те, чого не хоче.
Том ніколи не знає, куди приведуть його нові фантазії. Він домашня дитина, Том намагається знайти компроміс зі світом дорослих, влаштувати все так, шоб усім було добре.
Яскраве підтвердження цьому — випадок із фарбуванням паркана.
Мав він вдачу теплу й щиру.
На мою думку, читаючи про таких різних людей, читача цікавитиме чим закінчиться їхнє протистояння.
Портрет Цар Плаксій Лоскотон
Ставлення до людей Так що в царстві тому скрізь вистачало плачу й сліз. Тільки де він появлявся, зразу плач там припинявся, і приходив до усіх голосний та щирий сміх.
У чому була сила впливу на людей Цар любив, як плачуть діти, бо любив їх сльози пити Коли всіх колише сон, йшов собі в бідняцькі хати їхніх діток розважати.
Життєва позиція Хай із ними день при дні плачуть всі в країні діти, Бо сміятись і радіти У моєму царстві — ні Він як прийде, залоскоче, То сміється, хто й не хоче.
Михайлик – головний персонаж автобіографічної повісті «Гуси-лебеді летять». Таким чином автор згадує своє дитинство, коли йому було приблизно десять років.
Михайлик – нащадок колишніх кріпаків, адже «народились мої дід та баба ще кріпаками, побралися уже вільними». Родина була бідна, проте дружня, трудолюбива та людяна, коли «недобре слово з їхніх уст не торкнулося жодної людини». Хлопчик з дитинства зазнав нужди, але це не зчерствило його дитячу душу. Працьовита родина хлопчика завжди жила по-совісті, дід Дем'ян заслужив неабияку повагу від односельців. Спілкування з дядьком Себастьяном, Любою теж залишило добрий слід в душі хлопця. Попри усі материні причитання чи «духопелики», Михайлик відчував любов та піклування до себе з боку рідних. Дід залюбки зробив йому власними руками іграшку, недоспаними ночами мати просила кращу долю для сина, батько в холодну пору носив хлопчика на руках до школи, навіть корову-годувальницю бідній селянській родині довелося продати, аби хлопець міг продовжити своє навчання.