Про які звичаї та традиції йдеться у повісті "Гуси-лебеді летять"?
У творі М. Стельмаха "Гуси-лебеді летять" читач поринає у дитинство автора - часи, коли шанувалися українські традиції. Читаючи твір, ми маємо змогу познайомитись зі звичаями та традиціями українців. Твір насичений прислів'ями та приказками. Ось деякі із них:
Сто друзів - це мало, один ворог - це багато. Над шкурою дрижати - людиною не жити. Де не посій, то вродиться.Ці влучні народні вислови дозволяють нам пізнати чим жив народ, який світогляд мав. Вміло автор передає і розуміння сенсу життя, особливості побуту українців. Так, матір хлопчика каже: "Хоч ми й бідні, та маємо квіти і в городі і на комині, і на полотні, яке зодягає нас". З особливою любов'ю наші предки ставились до землі, мали давні традиції її обробки. Батьки Михайлика розуміють, що земля - їхня годівниця, тому дотримуються усіх звичаїв, пов'язаних із її обробкою.
Головне, що розрізняє їх, — ця наявність життєвого досвіду (здебільшого сумного) в Онєгіна й відсутність його в Тетяни. Звідси — простота, довірливість і щирість героїні й обережність і розважливість її улюбленого
Тетяна керується у своїх учинках тільки почуттями, а Євгеній — доводами розуму. Героїня виявилася смелее й рішучіше свого обранця. Всупереч традиціям і думці світла вона перша пише Онєгіну й освідчуватися в коханні. Онєгін же настільки дорожить суспільною думкою, що вбиває на дуелі друга
У своєму листі Онєгін майже повторює пояснення Тетяни. Може бути, того, що всі закохані схожі один на одного. Але саме в той момент, коли, здавалося б, Онєгін і Тетяна зрівнялися у своєму життєвому досвіді й духовному розвитку, вони повинні розстатися. Але й за це розставання ми любимо їх ще більше. «Я с тої мінути не захотіла бути щасливої», — пише Марина Цветаева, поставивши можливість любити й бути улюбленим вище можливості щастя. Таких незбагненних героїв у нас більше немає.
Объяснение: