Вже епіграф до поеми "Євшан-зілля" говорить про нерозривний зв'язок людини з рідною землею, синівський обов'язок перед нею. У пролозі чітко виражена її ідея — засудження людей, які цураються своєї вітчизни, згубили свої зв'язки з нею. Це ті національні сироти, що виросли без материнського слова, без материнської ласки, приймаки , які не знають рідної неньки і блукають бурлаками по чужих дорогах, наймитами по чужих хатах.
может быть что, надо меньше летать в облаках и жить настоящей жизнью. А вот если...главная мысль сказки, что мир ума. логики и фантазии прекрасен и удивителен!) и еще вот думаю... - Алиса в конце концов победила сказочных персонажей (всех этих королей и судей), вырвалась из сказки, переросла ее - может и мысль главную такой сделать? Ну, типа так, ща... как-нить пафосно выражусь: главная мысль сказки - что человеческий разум расти и развиваться, побеждая свои собственные заблуждения и страхи, поднимаясь над фантазией и реальностью!
Сучасник Івана Франка, Лесі Українки, Павла Грабовського, Володимир Самійленко увійшов в українську літературу як усебічно обдарована людина — талановитий лірик, дошкульний сатирик і фейлетоніст, драматург і перекладач. У центрі його інтересів завжди була Україна і її багатостраждальний народ, задля неї він, власне, і жив, тому зневажливо ставився до псевдопатріотичної балаканини деяких земляків. їх базікання про «високі матерії», неробство, боягузтво Володимир Самійленко висміює у вірші «Патріоти». Сюжет його простий: двоє хлопців стояли і розмірковували, а точніше, базікали, про «долю своєї землі». На словах вони «боронили» права народні, роздумували «про окремість натури», «давність своєї культури», фантазували про те, «як дійде народ своїх прав». А третій хлопчик стояв собі мовчки, бо «він мовити красно не міг», але щиро вболівав за долю своєї безталанної України:Вбачались йому патріотиІз купою слів голосних,А поруч мільйони голоти,І темність, і вбожество
Вже епіграф до поеми "Євшан-зілля" говорить про нерозривний зв'язок людини з рідною землею, синівський обов'язок перед нею. У пролозі чітко виражена її ідея — засудження людей, які цураються своєї вітчизни, згубили свої зв'язки з нею. Це ті національні сироти, що виросли без материнського слова, без материнської ласки, приймаки , які не знають рідної неньки і блукають бурлаками по чужих дорогах, наймитами по чужих хатах.
Объяснение: