У вірші «Всякому місту — звичай і права...» Г. Сковорода розмірковує над тим, що багато людей перебувають у полоні своїх згубних пристрастей, марно витрачають життя, обманюють інших, наживаються за їхній рахунок. У ліричного ж героя поезії є одна турбота, один клопіт -— як прожити життя чесно, по совісті. Але смерть нікого не пощадить — ні царя, ні мужика, і постати перед нею спокійно може лише той, у кого «совість, як чистий кришталь». Кожна строфа вірша закінчується однією думкою — про що має турбуватися людина. У творі багато перелічень, порівнянь, дотепних висловів, які характеризують марнославство людей. Цей вірш виконується як пісня, використаний І. Котляревським у п'єсі «Наталка Полтавка».
Відповідь:
1. хтось невидимим смичком провiв по синьому пiднебессi, по бiлих хмарах, i вони забринiли, як скрипка.
2. I люблю, коли гриби, обнявшись мов брати, збирають на свої шапки росу
3. ...нечистi, що залазила в слово, як плодожерка в яблуко...
4. злидар дядько Микола ставав багатим, як цар.
5. Зерно хоч на оберемок, наче дрова, клади
6. в нас гарбузи, як пiдсвинки.
7. велика, як горнятко, чорнильниця,
8. двi гарбузовi насiнини i впали на долiвку, мов срiбнi грошi.
9. зажурився продавець i вiями, як млинками, погасив хитринки в очах
10.червоний, як перчина, нiс
11. п'янi, як чопи в сивушних барилах.
12. за нашою вулицею стоять, як Дунай, молодi коноплi й соняшники
13. вмостились чорнi, як шпаки, дрiбнята
14. смiх у них тоненький i сходиться водно, як двi ниточки
15. бiля неї не стояла, мов благання, моя зажурена мати
16. чи не лопне, мов булька
17. Смiх зiскакує з очей Бабенка, вони викруглюються, мов гудзики
18. цупкий, мов жерсть, аркуш паперу
19. Основнi прикмети даного iндивiдуума: ледачий, як паразит, брехливий, наче пес, кусючий, мов гад, а смердючий, нiби тхiр:
20. зірки закружляли, наче золота метелиця
Пояснення: