Рід літератури: інтимна, патріотична лірика.
Жанр «Лебеді материнства»: ліричний вірш (колискова пісня).
Тема «Лебеді материнства»: зображення любові до дитини й турботи за її долю, любові до Батьківщини.
Ідея «Лебеді материнства»: возвеличення любові до дитини і до рідної землі, заклик «Можна все на світі вибирати, сину, / Вибрати не можна тільки Батьківщину».
Віршовий розмір «Лебеді материнства»: хорей.
Тип римування: суміжне.
Художні засоби:
епітети: «лебеді рожеві», «зорі сургучеві», «сивими очима», «добра ласка», «тихі зорі», «рожевим пір’ям», «золотим сузір’ям», «приспані тривоги», «білява хата», «диво-наречені», «хмільні смеркання»; постійні епітети: «хлопців чорночубих», «мавки чорноброві»;
метафори: «танцювали лебеді в хаті на стіні», «прийдуть... верби і тополі. Стануть над тобою, листям затріпочуть, / Тугою прощання душу залоскочуть», «лоскотали марево золотим сузір’ям», «темряву тривожили криками півні», «виростуть з тобою приспані тривоги»; «мріють крилами... лебеді», «сиплють ночі... зорі», «заглядає... казка сивими очима, ... ласка в неї за плечима», «біжи, досадо, не вертай до хати», «будуть мандрувати очі... і... хата»;
порівняння: «лебеді, як мрії»;
антитеза: «Можна вибрать друга і по духу брата, / Та не можна рідну матір вибирати», «Можна все на світі вибирати, сину, / Вибрати не можна тільки Батьківщину»;
рефрен: «Можна все на світі вибирати, сину, / Вибрати не можна тільки Батьківщину»;
образи-символи: лебеді (материнство, вірність), верби і тополі (Україна, Батьківщина), мавки (незахищеність людського духу), казка (добро), зорі (присутність ангела-охоронця), вода лиманів (очищення, мінливості буття), мати (джерело духовності).
“Гер переможений” Пономаренко план 1. Полонені німці – щирі будівники 2. Нагідки Фрідріха 3. Злі діти розорили їх, ще й хрестик із прутків поставили 4. Фотокартка 5. Хвороба фрідріха 6. Прикраси із цегли 7. Самогубство 8. Жовтогаряча квітка, що розцвіла на клумбі. 9. Рукавиця, а в ній — фотокартка двох дівчаток у білих сукенках. 10. “Ви не знаєте, де наш тато?” “Гер переможений” план 1.Поленені німці з любов*ю і розпачем зводядь новий квартал. 2.Нещасне життя Фрідриха у якому тяжко залишитися людиною. 3.Знущання дітей над Фрідрихом. 4.Фрідрих копає грядку і садить нагідки. 5.Фото картка з двома дівчатками приносить посмішку. 6.Всетаки Фрідрих залишається людиною і померає. 7.Знахідка у стінах старого будинку “Гер переможений” план до твору 1) Полонені німці зводять житловий квартал. 2) Грядочка Фрідріха. 3) Жител полонених. 4) Нищення “маленької державки”. 5) Прикраси з кусочків цегли на стінах. 6) Самогубство Фрідріха. 7) Квітка під вікном. 8) Через півстоліття.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/ger-peremozheniy-plan/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Объяснение:
Михаил Стельмах — интересный, самобытный, талантливый писатель. Один из выдающихся и вдумчивых художников слова. Он одновременно поэт и прозаик, драматург и фольклорист, публицист и киносценарист.
Одним из лучших автобиографических произведений украинской литературы XX столетия является повесть «Гуси-лебеди летят». В ее основу легли воспоминания будущего писателя о своем детстве, которое в подольском селе. Поэтому и рассказ ведется от имени сельского мальчика Михайлика.
Над домом Стельмахов часто пролетали лебеди, и от их полета был слышен звук, похожий на звук далеких колоколов. Дед говорил, что так поют лебединые крылья. От созерцания перелета этих замечательных птиц мальчику становилось на сердце и радостно, и грустно. Он знал, что лебеди полетели «на тихие воды, на ясные зори».
Еще одним чудачеством Миши было желания читать. Парень перечитывал все, что только попадалось ему под руку. Хотя мать и кричала часто за то, что сын не может оторваться, как завороженный, от книжки, и грозилась выбросить их в печь, и все же чтение не прекращалось.
Очень любил Миша, когда весной мать начинала доставать из кладовки, сундуки, из-под матицы и даже из-за божницы свои узелки с семенами. Она радостно перебирала свое добро и в мечтах уже видела себя среди лета среди зеленого зелья. Семена для нее было святым.
Но произошел случай, когда Миша отдал последнее тыквенные семечки молодой женщине с маленьким мальчиком. Это были беженцы из Херсонщины. Женщина была голодная, истощенная, она решилась попросить кусок хлеба у богача, но тот отказал. И тогда Миша быстро высыпал в подол рубашки мальчика это семена. Женщина долго благодарила за его милосердие. А мать совсем не ругала Мишу, а, наоборот, одобрила его поступок.
Відповідь:
Михайло Стельмах-цікавий, самобутній, талановитий письменник. Один з видатних і вдумливих художників слова. Він одночасно поет і прозаїк, драматург і фольклорист, публіцист і кіносценарист.
Одним з кращих автобіографічних творів української літератури XX століття є повість «Гуси-лебеді летять». В її основу лягли спогади майбутнього письменника про своє дитинство, яке пройшло в Подільському селі. Тому і розповідь ведеться від імені сільського хлопчика Михайлика.
Над будинком Стельмахів часто пролітали лебеді, і від їх польоту було чути звук, схожий на звук далеких дзвонів. Дід казав, що так співають Лебедині крила. Від споглядання цих чудових птахів хлопчикові ставало на серце і радісно, і сумно. Він знав, що лебеді полетіли «на тихі води, на ясні зорі».
Ще одним дивацтвом Міші було бажання читати. Хлопець перечитував все, що тільки траплялося йому під руку. Хоча мати і кричала часто за те, що син не може відірватися, як заворожений, від книжки, і погрожувала викинути їх в піч, і все ж читання не припинялося.
Дуже любив Міша, коли навесні мати починала діставати з комори, скрині, з-під Матиці і навіть з-за божниці свої вузлики з насінням. Вона радісно перебирала своє добро і в мріях вже бачила себе серед літа серед зеленого зілля. Насіння для неї було святим.
Але стався випадок, коли Міша віддав останнє гарбузове насіння молодій жінці з маленьким хлопчиком. Це були біженці з Херсонщини. Жінка була голодна, виснажена, вона зважилася попросити шматок хліба у багатія, але той відмовив. І тоді Міша швидко висипав у поділ сорочки хлопчика це насіння. Жінка довго дякувала за Його милосердя. А мати зовсім не лаяла Мішу, а, навпаки, схвалила його вчинок.