Роман — великий за обсягом і складний за будовою епічний твір, у якому широко охоплені важливі й складні суспільні процеси, всебічно і в розвитку показані численні персонажі. У романі розвивається кілька сюжетних ліній, пов’язаних з долею головних героїв. Види роману За змістом: • роман автобіографічний; • роман біографічний; • роман історичний; • роман пригодницький; • роман соціально-побутовий; • соціально-психологічний роман; • роман фантастичний; • роман філософський; • роман детективний. За будовою: • роман у віршах; • роман у новелах.
Минуло п'ять років. Кожен персонаж знайшов власну стежку в житті. Та куди б не занесла доля наших улюблених героїв, пам'ять про шалені пригоди в цирку завжди манила друзів, за сотні кілометрів об'єднувала їхні серця.
Одного разу вирішив Іван Сила на деякий час полишити свій дім, щоб разом з Мілкою податися до чудової столиці. Навіть не вірилося, що кілька років тому місто здавалося зовсім чужим та вражало величчю споруд. Нарешті потяг спинився на тому ж вокзалі. Сьогодні, як і колись, усі перехожі метушилися, кудись поспішали. Але тепер Іванові це не здалося дивним. Проте його увагу привернула метушня на площі. Річ у тім, що якийсь поліцейський упіймав чергового розбишаку. Він голосно намагався переконати малолітнього хлопчину, що крадіжка – це неприпустимо. Служник порядку продовжував:
- Послухай мене, синку, колись я також вважав, що поцупивши чужу річ можна легко підзаробити. Не чув за своїми ганебними вчинками жодної провини. Поверни власникові кишеньковий годинник. По вибачення і можеш іти своєю дорогою.
Голос, що звучав, здався Іванові дуже знайомим. Ще мить і погляд поліцейського упав на нашого силача. Іван Сила люб’язно усміхнувся. Запала тиша. Помалу люд почав розходитися, а поліцейський обняв силача. Мабуть, ви уже самі здогадалися, що це був Міха Голий.
Почалась довга душевна розмова. Друг розповів, що давно зав'язав з крадіжками. Звільнився з посади охоронця в цирку й став працювати поліцейським. Похвалився, що на новій роботі пристойна платня. У важкий час, коли намагався знайти самого себе, зустрів своє щастя. Незабаром вони одружаться. Здивований Іван намагався щось сказати. Та радісний товариш не замовкав і за на весілля.
Іван теж по друга після торжества завітати до нього в гості. Тільки тепер, Мілка, котра увесь час не втручалась у розмову, смиренно покивала головою. Поліцейський зауважив, що давно хотів після торжества відвідати дорогого приятеля, тому запропонував Піні, Пандорському, Фандіго й Ренаті приєднатися до подорожі. Іван був у захваті. А Мілка жартома пообіцяла, що приготує багато галушок, які на той час уже навчилась готувати. Усі засміялися і втрьох попрямували столичним парком, геть усіяним пахучим цвітом…
1809 народився Микола Гоголь, письменник, драматург, критик, публіцист. Походив зі старовинного українського роду Гоголів-Яновських. Освіту здобув у Ніжинській гімназії вищих наук (1821–1828). Від 1826 Гоголь почав збирати історичні та етнографічні матеріали. Мріяв написати українську та всесвітню історію на основі матеріалів старовинних народних пісень, міфів, легенд. Про блискуче знання Гоголем всесвітньої історії, так само, як історії України, а також міфології, мистецтва та культури античності яскраво свідчать його науково-популярні праці з історичної тематики, а також суто історичні статті, які вийшли в збірці "Арабески" 1835: "О средних веках", "О преподавании всеобщей истории", "Взгляд на составление Малороссии", "Шлецер и Гердер", "Мысли о географии", "О движении народов в конце V века", "Жизнь", "О малороссийских песнях", "Просвещение", "Об Одиссее, переводимой Жуковским", "Скульптура, живопись, архитектура" та ін. У листах до М. Погодіна, М. Максимовича, І. Срезневського він часто давав оцінку науково-історичним працям та підручникам українських, російських, зарубіжних авторів, розмірковував над історичними питаннями та проблемами, які потребують наукового аналізу й розв'язання. Попри те, що його статті з історичної тематики були опубліковані та входили майже в усі видання його творів, а також друкувались окремо в часописах "Журнал Министерства народного просвещения", "Современник" та ін., до цього часу залишилось поза увагою багатьох дослідників. З 1835 обіймав посаду ад'юнкт-професора кафедри загальної історії Петербурзького університету, де викладав великий курс стародавньої історії, але через короткий час змушений полишити професорську діяльність. Він створив проект антропологічно орієнтованої історії, для якої головний об'єкт – людина і та панорамна історична картина світу, яку створює не викривлене, а достовірне зображення життя різних народів, розробив власний план-конспект курсу всесвітньої історії, який мріяв створити, охопивши повну історію людства. 1836 виходить його п’єса «Ревізор». Перебував за кордоном – відвідав Німеччину, Швейцарію, Францію, Італію. В Італії написав перший том поеми-роману «Мертві душі», що виходить друком 1842. Став одним із засновників реалізму в російській літературі, з яким пов'язана також творчість українських письменників 19 ст. – Г .Квітки-Основ'яненка, П. Куліша, О. Стороженка. У своїх творах використовував модель (або будову) типових творів українського бароко. Найвідоміші твори – «Вечори на хуторі поблизу Диканьки", "Тарас Бульба", "Миргород", "Ревізор", «Мертві душі» та інші. За мотивами творів М. В. Гоголя створено відомі оперні спектаклі: "Сорочинський ярмарок" М.П. Мусорського, "Черевички" П. І. Чайковського, "Майская ночь" Н.А. Римського-Корсакова, "Нос" Д. Д. Шостаковича.